НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

КІВЕРЦІВСЬКА МАЙСТРИНЯ СОЛОМКОПЛЕТІННЯ

Любити життя, природу та відтворювати її красу в мистецтві соломкоплетіння навчає ківерцівська майстриня Марія Гейло. Декоративні панно, неймовірної краси вази, кошики, фігурки ангелів, картини, сувеніри - результат кропіткої праці закоханої в свою справу жінки.

У помешканні подружжя Гейло - приємна атмосфера родинного затишку: оселю наповнює тепло і світло від створених з любов’ю унікальних речей. Колись усі вироби Марія Сергіївна дарувала дорогим людям. Тепер діти попросили лишати їх в себе, бо для них це - сімейний скарб з особливою енергетикою. В них - тепло маминих рук і частинка її щедрої душі. Читати і дивитись усе…

ІТИ ВПЕРЕД І ДОСЯГАТИ ПЕРЕМОГИ!

До Міжнародного жіночого дня пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з дівчиною, яка долає стереотипи і надихає своїм прикладом інших, отримуючи задоволення і визнання від, здавалося б, чоловічого виду спорту – футболу. Знайомтеся, учениця четвертої міської школи, 14-річна ківерчанка Юлія Шевчук – кращий бомбардир турніру з міні-футболу пам’яті Є.Л. Бубнюка, кращий гравець команди серед дівочих команд в Івано-Франківську, кращий нападаючий у міжобласному турнірі “Костопільська сніжинка”... Читати все…

ШТАНГА, М’ЯЗИ, РОК-Н-РОЛ

«…Ще більший успіх випав на долю авангардівця з Ківерець Василя Кунішнікова. В один день він став і чемпіоном, і майстром спорту…». Ось так написали про нашого земляка, першого в місті майстра спорту з важкої атлетики в обласній газеті «Молодий Ленінець» далекого 1976 року. Але й зараз, напередодні ювілею, він показує усім, що й в шістдесят спортивне життя продовжується.

Корінний ківерчанин Василь Кунішніков в 15 років мав вибір, чим зайнятися в позашкільний час. Секцій було достатньо, от і подався з другом Федором Олькіним в популярний на той час велогурток. Товариш був статним, відразу зрозумів, що велосипед – це не його, от і перетягнув Василя на інший вид спорту – штангу. Так і виникло у нашого героя хобі, яке лишилося з ним на все життя! Читати все…

У ДОБРОЇ ЛЮДИНИ Й КУРИ ЗОЛОТІ

Кожен із нас формує свою долю сам. Щаслива та людина, яка отримує задоволення від того, що робить у житті. 23 жовтня святкуватиме шістдесятилітній ювілей Музичук Микола Євгенійович, директор Ківерцівського центру зайнятості. І лише кілька років тому він почав займатися справою, до якої йшов із раннього дитинства.

Миколині батьки познайомилися на танцях, які влаштовував деревообробний комбінат. На той час молоді люди там працювали. Одружилися, а, коли сину  виповнилося трохи більше двох років, батько поїхав служити Вітчизні аж на Кавказ. Після далекого краю Євгеній Йосипович повернувся до Ківерців. Усі свої трудові роки пропрацювало  подружжя Музичуків у ДОКу. Яких би керівних посад не займав голова сімейства, він завжди був сумлінним та чесним: жодного хабара не взяв, жодної дошки, ретельно перевіряв лікарняні та путівки до санаторіїв. І зараз він у свої 83 роки не може зрозуміти, чому молодь постійно змінює роботу та чому хліб у сусідньому кіоску коштує дорожче, ніж на базарі.  Читати все…

ГАЗЕТА – ДОЛЯ МОЯ

Цими днями поважний ювілей зустрічає людина, котра із прожитих вісімдесяти років, майже шістдесят присвятила справі творення літопису новітньої історії Волині. Двадцять три роки наш ювіляр очолював редакцію Ківерцівської районної газети, а всього пропрацював тут понад тридцять літ. Це, без надмірного пафосу, - вирок долі. Це - приреченість творити заради Людей, Правди й Добра. Це - можливість прожити не одне життя, подароване Господом, а уміння тисячі разів народжуватися, працювати й співпереживати разом із своїми героями, поділяти злети і падіння, успіхи і невдачі, зачасту, жертвуючи особистим... Ім’я цієї людини - Микола Іванович МИЦЕНКО. Читати все…

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Продовжуючи тему про ціну незалежності України, 20-ту річницю котрої ми цьогоріч відзначаємо, познайомлю з долею мешканки Ківерець Софії Романівни ПЕТРУК. Бо вона заплатила за неї до¬рогу ціну - дев’ять молодих років перебування на Воркуті, за тисячі миль від дому, та десятиліття принижень і зневажання, позбавлен¬ня усіх громадянських прав тодішньою владою у рідному краї.

Вікопомний день - проголошення Акту Незалежності України – Софія Романівна та Нікон Артемович (нині покійний, світлої пам’яті) Петруки зустріли в Ківерцях, куди переїхали жити до доньки Лесі. Як пригадує жінка, сиділи біля телевізора і жадібно вслухалися у кожне мовлене з нього слово, а з очей котилися сльози. Читати все…

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Можна багато дискутувати про ціну Незалежності України й досягнення держави впродовж двадцятиліття її суверенітету. Багато хто із скептиків чи відвертих недругів дорікає, що, мовляв, вона, тобто незалежність, впала для українців з неба, а  тому й відчутних поступів у державотворенні не помітно.

Я особисто завжди розуміла, що кожен такий словесний напад – це безпідставна, порожня балачка невігласа, нездатного бодай перегорнути кілька сторінок історії свого краю, подивитися в очі людям, які поруч, з котрими зустрічаєшся ледве не щодня, поцікавитися як їм жилося не двадцять, а тридцять-п’ятдесят-шістдесят років тому і порівняти з сьогоденням та врешті зрозуміти справжню ціну незалежності України, на вівтар якої впродовж століть віддавалися людські життя. Читати все…

МИКОЛА СКУБІЙ: КОРОТКО ПРО…

Чомусь матеріал про цього ювіляра хочеться розпочати такими рядками: «Хто родився в Березні – ставай наливай» :) Ні, це не відомий гультій, і не любитель випити. Це - весела, креативна і завжди усміхнена людина. Цього парубка ви споглядаєте на кожному святі, на кожному концерті. Саме його голос вітає вас з Днем міста, Незалежності, Молоді, 8 Березня… Та, дозвольте, Миколо Скубію, цього разу привітати Вас. 30-річний ювілей як не як : )

…БЕЗХМАРНЕ ДИТИНСТВО…
Народився Миколка в мальовничому куточку Волині, в селі, прославленому фестивалем «Приймацька Січ», Хорлупи. Мама Ганна Іванівна і батько Микола Іванович, будучи простими селянами, з малечку прививали сину любов до рідного краю, рідної мови і пісні. У 1987 році пішов у перший клас. Саме там перша вчителька Софія Степанівна Соловйова, а згодом і класний керівник Зоя Михайлівна Пахолюк, побачивши творчий потенціал свого учня, підштовхнули його до перших кроків, перших виступів у шкільних концертах. Читати все…

ВОЛИНСЬКИЙ КОВАЛЬ МАЄ ВЛАДУ
НАД НЕПОКІРНИМ МЕТАЛОМ

Наші предки вважали, що кожен коваль є чарівником і може викувати не тільки потрібний у роботі інструмент, але й людську долю... Тепер же часи настали інші, й нинішніх майстрів просять викувати не щастя, а стілець, підсвічник, ліжко, підставку на вазони, ворота… Проте якась іскорка магії все ж збереглась і в сучасних ковалів, адже в їхніх руках слухняним стає непокірний метал, поволі перетворюючись на витвір мистецтва. Одним з таких майстрів є й волинянин Віктор Камець, ковані вироби якого знають далеко за межами області. Він зумів зробити ковальство справою свого життя, вправно поєднавши душевне задоволення та ведення бізнесу. Читати все…

Роман Арцишевський - волинський Ломоносов з Ківерець

Право відкрити рубрику «Персона» ми надали професору Роману Арцишевському не випадково. Він – не тільки перший на Волині доктор філософії, а й наш колега – журналіст за фахом. І лише небагатьом відомо, яким був його шлях на факультет журналістики Московського держуніверситету імені Ломоносова. Майже 1300 кілометрів від рідного міста Ківерець до Москви одержимий жагою знань юнак подолав пішки, повторивши шлях у науку Михайла Ломоносова. Читати все…

ЛЮБІТЬ ЖИТТЯ – ВАМ Є ДЛЯ КОГО ЖИТИ

Його життя схоже до бумеранга – як ти його віддаєш, так воно повертається сторицею любові і поваги від тих, кому допоміг – врятував життя. Мав рацію і великий Гіппократ, який зазначав: «Любов до лікарського мистецтва – це і є любов до людства».

Нині ніщо не змінилося під сонцем: ні прагнення людей бути здоровими, ні їх вдячність рятівникам, які торкаються найсвятішого – життя і здоров’я.
Ці слова можна впевнено адресувати знаному і шанованому лікарю-педіатру, завідуючому дитячою поліклінікою Віктору Федоровичу КОРИЦЬКОМУ.
А доповнить зміст слів ще й розповідь про героя цього нарису як про особистість неординарну, надзвичайно віддану обраній справі, для якого здоров’я дітей стало справою життя і втіленою мрією. Читати все…

У БІЗНЕСІ ПОКЛАДАЄТЬСЯ
ЛИШЕ НА ВЛАСНІ СИЛИ

Якось по телебаченню, на одному з каналів, мою увагу привернув рекламний ролик про родукцію вітчизняного виробника «Тартак», очевидно, через те, що там значилася знайома адреса цього підприємства: м. Ківерці… Отже ж, вирішила: “не все так погано у нашому домі”, значить, не всіх ще осилила та страшна «пані криза». Тож, звісно, вирішила поспілкуватися з тим, хто навчився давати відсіч усяким чи то надуманим, чи справжнім фінансовим, соціальним, законодавчим проблемам в сучасних нелегких економічних і політичних умовах – директором ТзОВ «Тартак» Борисом Вікторовичем СМІРНОВИМ. Читати все…

Ірина САРДАК: «Люблю мистецтво,
яке несе гармонію»

Здається, вона живе в світі предковічних українських легенд та міфів. Здається, ніби рука об руку крокує поряд з Дажбогом, Перуном, Ярилом, мандрує з ними казковими снами, а згодом побачене, почуте, пережите – відображає на своїх полотнах. Картини насичені самобутнім українським настроєм, тут у кожному мазку пензля клаптик таємниці та ціла душа мисткині. Вона – Ірина Сардак, молода волинська художниця і гордість нашого містечка. Читати все…

КУЛІНАРНІ ФАНТАЗІЇ КІВЕРЧАНКИ

Кожна жінка, безперечно, – берегиня своєї сім’ї.
Саме від неї у більшій мірі залежить затишна атмосфера і лад  у домі. Кажуть, шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Тож коли дружина володіє сімейними премудростями, підтримує і розуміє свого чоловіка, уміє створити не лише сімейний затишок, але й власними руками творити справжні кулінарні шедеври, без сумніву, така жінка – хороша господиня.

Наша розмова – з людиною, яка уміє все це поєднати, з жінкою, для якої кухня – це задоволення, хобі. Знайомлю вас з трудівницею міської ЗОШ №4, яка працює тут вже 11 рік. Ольга Анатоліївна Щербяк – добре знана колективу школи не лише як сумлінна працівниця. Вона – чудовий кухар, адже жодний ювілей чи інша святкова подія не обійдеться без її участі, а саме: приготування смачних тортів. Ольга Анатоліївна з радістю погодилася поділитися власними рецептами з читачами газети, адже попереду – Різдвяні свята і, мабуть, кожна господиня хоче приємно порадувати рідних новими стравами. Читати все…

І ШВЕЦЬ, І ЖНЕЦЬ, І НА ДУДІ ГРЕЦЬ

Для багатьох походи в музичну школу видавалися за справжню каторгу, батьки мало не з лозою примушували вчитись грі чи то на скрипці, чи то на фортепіано. І, зрештою, ви все ж опановували один інструмент. Але для Павла Бовканюка один інструмент нічого не значить, бо в його вправних руках можуть зазвучати аж дев’ять! Сопілка, най, баян, акордеон, контрабас, фортепіано, гітара, кларнет, барабани – ну як – вражає? Читати все…

Я не зміг би бути без музики

Якщо йти десь грати, то треба або грати, або не грати. І добре або дуже добре грати. Немає іншого.

Як не помітити такого чоловіка, та з такими вусами. Він просто йде собі Ківерцями, а ти чи хочеш того, чи ні, але погляд твій буде звернений у його сторону. Що воно таке чаруюче? Невже лишень вуса справляють такий ефект? Ні, мабуть, ще вишиванка? Але ж і погляд у нього непростий?!!! А за тим загадковим поглядом проста людина не постане. Так і є! Бо це чоловік особливий, творчий, талановитий, правдивий українець, сопілкар Володимир Анатолійович Мартинюк. Читати все…

Вона живе як у казці, бо сама її створює

Лісова фея, майстер коренепластики
ГАЛИНА МІНДЕР

Феї - непомітні і майже не пізнанні істоти, які роблять чудеса, роблять світ гарнішим і довершенішим. А ми про них нічого не знаємо, хоча живуть вони поруч з нами. Коли дивишся, на ці прекрасні вази з кореневищ, то здається, що виникли вони з помаху чарівної палички, і важко уявити, що замість тієї таки палички в руках майстрині були сокира, пилка, долото.

Спробуємо краще пізнати людину, яка творить красу з…усього. Читати далі…

ПРО ВИСОКЕ І БУДЕННЕ,
або "Можеш робити що захочеш, поки не захочеш їсти"

Живе у Ківерцях добрий і незвичайний чоловік - Микола Олександрович Герун. Живе своїм тихим, розміреним життям і так само тихо та непомітно творить свої маленькі шедеври.

Чому про нього до сих пір ніхто не знає? Бо скромний він, нікому про себе і свій талант не розповідає. Але мені поталанило з ним познайомитись та поспілкуватись, і скажу, що Микола – дуже цікава людина, крім того, ще й майстер своєї справи. В його руках брус деревини перетворюється на скульптуру із власною історією, думками і неповторним характером. Щоб творити такі шедеври, потрібно самому прожити багате, насичене і цікаве життя, мати відкриту душу та велике серце. Творча людина у всьому така: і в роботі, і в житті, і в мисленні. Читати далі…

Світлана ІВАНІЧЕНКО:
“Виховую в дітях порядність, дружелюбність, силу волі…”

Вона з четвертого класу займалася гандболом у Каймакової Тетяни Володимирівни, була збірницею Волинської області. За першою освітою – швея-мотористка, а наступні три освіти пов’язані з фізичною культурою та спортом. Ще 5 років тому Світлана Миколаївна навіть подумати не могла, що поміняє гандбол на інший вид спорту, тим паче теніс. А нині, не будучи професійним тренером з настільного тенісу, змогла виховати дворазову чемпіонку України. Читати далі…

СНІГОВИЙ БАРС

Для купання у відкритих водоймах нормою вважається температура води +20°С та вище, тож і на вулиці має бути тепленько. А що скажете про водні процедури у -33°С?! Перехопило подих?

Для нашого героя це ж звична справа. А ще він пише вірші, знає напам’ять до 6 тисяч анекдотів, обожнює цифру 13 та з власної ініціативи пропагує районну газету. Його тесть каже, що він екстримал, та він називає себе послідовником вчення Іванова. Знайомтеся, ківерцівський морж – Віктор ВОРОБЕЙ. Читати далі…

Тамара Кушнірук:
"Таких як Я небагато, тільки Я!"

Психолог, хореограф, викладач комп’ютерної школи. Можливо, ви не повірите, але це все про одну ківерчанку. Тамара Дмитрівна Кушнірук - особистість досить неординарна у всьому: від світогляду до стилю одягу. Читати далі…

Олександр БОВКАНЮК:
"Я хочу жити так, як я хочу. І я так живу!"

Дуже люблю свою роботу!
- Мій життєвий принцип такий: робота у мене понад усе. Я дуже люблю свою роботу. Маю три освіти. За плечима училище культури, педагогічний інститут та Рівненський інститут культури, економічний факультет. І коли закінчував останній, мені запропонували працювати в нашому казначействі. Читати далі…

Коментарі

Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.

КОМЕНТУВАТИ

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.