Допомогти сайту
Про нас Реклама Про місто Робота Оголошення Чутки Місцеві новини Найважливіше 21.11.2017, вівторок
Виграв чи програв - однаково




Допомогти сайту

АФІША


Очікується...


Весільні короваї

МІСЦЕВІ НОВИНИ

21.11.2017

ФАЙНИЙ ФОРМАТ! Стартували учнівські змагання "Тивер&Gun" з стрільб та дартсу серед учнів міста (+ ФОТО)

21.11.2017

Цікавенька новація від т.зв. "міськради". Хм, схоже на оригінальненький "політичний хабарчик", а ви як вважаєте?

20.11.2017

Ківерчанин поділився своєю щойно виданою книгою поезій «Моя несподівана радість».

20.11.2017

1 млн грн планують виділити на ремонти ливневої мережі міста у наступному році

20.11.2017

Приклад справжнього самоврядування: у селі на Волині люди «скинулись» по 500 грн та відновили ставок. ФОТО

20.11.2017

Український електроавтобус проїхав на одному заряді 320 км - зі Львова до Кам"янця-Подількського

19.11.2017

Як мешканці великого будинку у селі на Чернігівщині щомісяця витрачають на комуналку 10 грн/м²

19.11.2017

57 ідей для прикрашення вікон до зимових свят

18.11.2017

22 листопада - сесія т.зв. "райради" (+ питання порядку денного)

18.11.2017

24 листопада - сесія т.зв. "міськради" (+ перелік питань)

18.11.2017

Які дороги планують ремонтувати у Ківерцях у 2018 році (+ перелік та орієнтовні суми)

17.11.2017

19 листопада у Ківерцях відбудеться Чемпіонат-тріатлон з стрільб серед старшокласників міських шкіл

17.11.2017

Tesla представила нову електровантажівку здатну здолати до 800 км на одній зарядці та спортивне авто з запасом ходу до 1000 км!!!

16.11.2017

Вирок "правлінню" Порошенка, Яценюка і Ко: Вчитель року 2016 виїхала з України в Лондон працювати доглядальницею

16.11.2017

Чергове «покращення» від Гузя та інших волинських нардепів: ВВЕЛИ АБОНПЛАТУ ЗА ВОДУ ТА ТЕПЛО!

16.11.2017

Ділки з "Укропу" "положили око" на музей-скансен?!

15.11.2017

15 тисяч учених підписали відкритий лист людству з закликом схаменутись й почати змінюватись

15.11.2017

У Ківерцях "гудітиме": у Луцьк передислокують військову частину з Миколаєва

15.11.2017

ФК "Олика" - переможець районного чемпіонату з футболу 2017 року

15.11.2017

ДЕ У КІВЕРЦЯХ ЗАПЛАНУВАЛИ БАСЕЙН ТА НОВІ ДИТСАДОК І ШКОЛУ? ВАЖЛИВО! ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ПРЕДСТАВИЛИ ПЛАН ЗОНУВАННЯ КІВЕРЕЦЬ (пропозиції приймаються до 13 грудня)!

15.11.2017

УВАГА!!! Вулицю Кузнєцова перекрили більш ніж на тиждень (з 14 по 21 листопада )

14.11.2017

Підсвідома ненависть до українців, що базується на страху викриття скоєного колись злочину. Маленька історія з луганського села.

11.11.2017

Переходить всі межі: українцям вигадають новий тариф?!

11.11.2017

Невже депутати хочуть запровадити в Україні кріпацтво?

11.11.2017

...на вулиці Луцькій з"явилося джерело. Це водогінна труба до якої нікому немає діла. Мешканці вулиці самі збирають дозвільні документи для ремонту

11.11.2017

Цуманська толока: Щоб не закрили містечкову лікарню, НА ДАХУ СИДІЛИ І ГОЛОВА, І ПРЕСВІТЕРИ, Й НАСТОЯТЕЛІ

11.11.2017

Це вам не екопроблеми від сміттєзвалищ((( В Україні почали будувати сховище для захоронення та зберігання ядерного палива

10.11.2017

У міськраді почали трохи "ворушитись" у плані благоустрою Ківерець? Чи це традиційно, "для галочки"...

10.11.2017

Відбулась "першість" району з футболу серед дівчат. "Дівчачий" Кубок виграли ківерцівські футболістки (+ фото)

10.11.2017

12 листопада - творчий ювілейний вечір ансамблю "Свічадо" (РБК, поч. о 15.00 год, вхід вільний)

10.11.2017

Гарний проект, вартий наслідування: «Вільна Хата» - місце зустрічі цікавих людей

10.11.2017

На добудову полігону під Ківерцями треба ще майже мільйон

09.11.2017

В Україні буде нараховуватися пеня за кожен день прострочених платежів за комунальні послуги

09.11.2017

ШОК!? Антинародна "верховна рада" розгляне закон про РЕАЛЬНЕ закріпачення українців?!

09.11.2017

Певно, будуть перевибори: через політику депутати сільради вдаються до відвертого шантажу голови за ветування рішення про об"єднання з Луцьком?!

09.11.2017

Коли...?(((

09.11.2017

Справа у в тому, що я переконана в тому, що Україна окупована. Зовні - росією. Всередині - мафією

09.11.2017

"Пєтя став Вітьою". Останній фіговий листок "демократії" зірвано. Замість ліквідувати ОДА та РДА пропрезидентська більшість проголосувала за...

09.11.2017

Ківерцівські боксери здобули золоті медалі у міжнародному турнірі в Польщі. Вітаємо (+ фото)

09.11.2017

Працівники "Цуманської пущі" висадили 300 дубочків (+ фото)

08.11.2017

Електромобільчик в Україні за 62-150 тис грн?!

08.11.2017

Офіційно! 60% землі народу України віддадуть Ротшильдам з 1 січня 2018 року?!

07.11.2017

БЕРІТЬ ПРИКЛАД: Українець Платить За Комунальні 100 Грн У Місяць (+ машина дров на рік), Бо Збудував Собі Незвичайний Енергоефективний Будинок (ФОТО)

07.11.2017

Міськрада шукає юриста. Зголошуйтесь... (+ умови)

06.11.2017

Електромобілі - 2 з 3-ох: дальність 320-600 км, зарядка за 5-15 хв... лишилось ціну знизити і елекроавтомобільна революція здійсниться

06.11.2017

Наслідки тоталітарно-радянсько-ординської системи: з 22 млн грн освоєно лише 16%?!

06.11.2017

Вихованці ЦДЮТ виступили з концертом перед воїнами, котрі оздоровлюються в обласному госпіталі (+ фото)

05.11.2017

Популярність здобуватимуть електроВЕЛОМОБІЛІ (+ фото)

05.11.2017

82-річний пасічник продає мед з найкрутішого електромобіля світу)))

04.11.2017

Керівника Цуманського лісгоспу, якого застукали за полюванням, звільнили, а директору ДП «МГ «Звірівське» оголошено догану

03.11.2017

Екосад без витрат: 25 років досвіду у 7-ми уроках

03.11.2017

Фільми про екологію. 23 стрічки, що змінять ваше відношення до світу

03.11.2017

Зловили трактор з краденими дубами (+ фото)

03.11.2017

Щоб взуття не ковзало в ожеледицю та... (+ 9 лайфхаків)

03.11.2017

Ківерчани діляться світлинами міських дорожніх "озер" після дощиків (+ фото)

02.11.2017

МОН: до 1 грудня всі школи мають оприлюднити дані про надходження і використання коштів

01.11.2017

Таким темпом скоро й виправдають?! Третяки замість буцегарні та конфіскації майна відбудуться грошовим штрафом?!

01.11.2017

1 листопада - Міжнародний День вегана: Чи є життя без м"яса, – волинська вегетаріанка Анна Глущук

Переглянути
більше новин >>>

 

НОВИНИ

20.11.2017

Про одне з "найбідніших" міст США - класно влаштувались, а схеми обману держави "один в один" як в Україні?!

17.11.2017

Приховані сторони популярних корпорацій

14.11.2017

Китайське місто Шеньчжень з населенням 12 млн чоловік замінить всі громадські автобуси на електробуси до кінця 2017

12.11.2017

Британський винахідник пролетів у реактивному костюмі зі швидкістю 51 км/год і встановив світовий рекорд

11.11.2017

Перший в світі серійний електрокар з сонячними панелями (250 км + 30 км, 16 тис євро)

09.11.2017

General Motors прогнозує повне зникнення авто через 20 років

09.11.2017

Оригінальні машини, які замінять людей в с/г

09.11.2017

У Тернополі відкрили автокінотеатр під відкритим небом

09.11.2017

Московія "продала" Китаю найцінніший ресурс майбутнього - прісноводні води Байкалу?!

08.11.2017

Компанія Waymo перша випустить безпілотне авто в США

04.11.2017

Електромобіль ціною у 7,5 тис дол

04.11.2017

Федеральний уряд США оприлюднив дані, які підтверджують шкоду від вакцинації

02.11.2017

Корисні шняжки, які економлять місце

01.11.2017

Конкуренти сонячних дахів Тесла - 80 дол 1 м кв проти 200 доларів

31.10.2017

"Як і його попередник" - у німецькій пресі вийшла розгромна стаття про Порошенка

30.10.2017

Це навмисне привчання українських дiтей до пошани смертi i її символу, – хреста, що приводить до зростання кiлькостi пасивних українцiв i до...?!!!

29.10.2017

Рух "Pitbull" оголосив полювання на нетверезих водіїв. Як вам такі методи?

28.10.2017

Горегенпрокурор?! Саакашвілі потролив Луценка, вказавши на його "зміну шапок" залежно від "точки сидіння"

28.10.2017

Звикайте))) У Німеччині людям заплатять за користування електрикою!

26.10.2017

DAIMLER ПРЕДСТАВИВ ВАЖКУ ЕЛЕКТРИЧНУ ВАНТАЖІВКУ ІЗ ЗАПАСОМ ХОДУ В 350 КМ

26.10.2017

DAIMLER ПРЕДСТАВИВ ВАЖКУ ЕЛЕКТРИЧНУ ВАНТАЖІВКУ ІЗ ЗАПАСОМ ХОДУ В 350 КМ

26.10.2017

Чому в Європі дороги хороші. Запорука успіху: 1) Заборона на субпідряди. Виграв конкурс - роби сам. 2) Гарантія на федеральні дороги - 10 років. 3)...

25.10.2017

Влада Сингапуру забороняє продаж приватних автомобілів

25.10.2017

Навчання виключно мовою нацменшин? Такого не допускає жодна країна Європи!

24.10.2017

У Європі справжній бум на електромобілі! Виробники не справляються з замовленнями

Переглянути
більше новин >>>

 


Останні коментарі:
1/11/17
Потрібен працівник слюсар-зварювальник.
Досвід роботи не обов"язковий.
Робота у Ківерцях.
Моб. 066 886 40 61, 098 597-18-33
Олександр>>>

27/10/17
Потрібен працівник слюсар-зварювальник.
Досвід роботи не обов"язковий.
Робота у Ківерцях.
Моб. 066 886 40 Олександр
Олександр>>>

17/10/17
Продаються дві дачні ділянки, які знаходяться поряд, на масиві «Жабка» площею по 0,6 га (можна під забудову) звертатись за телефонами: 050 831 99 16, 096 465 87 76 (є всі документи).>>>

14/10/17
Продається молода корова.
Тел. 066 78 21 581, 050 82 50 183>>>

2/10/17
Ну так вас призначили на цю посаду щоб щось змінити - так міняйте!!! Критикувати кожен може!!! А ви зробіть щоб та діяльність приносила користь!!! Чи вмієте тільки язиком молоти?! Щось за весь час вашої "діяльності" в районній раді не читав про жодну дієву пропозицію, окрім як щось закрити чи розвалити
Олександр>>>

27/09/17
Здам в оренду магазин, який розташований на площі автостанції, площею 24 квадратних метри.
тел. 066-293-87-86 Оксана
Оксана>>>

25/09/17
Потрібен працівник. Виготовлення меблів.
Досвід роботи не обов"язковий.
Робота у Ківерцях.
Моб. 066 9155283.
Богдан>>>

19/09/17
Ти Дужич молодець але іноді перегибаєш, на тій ВасІльєва вже років десять ніби танки їздили і зимою особливо плачевний стан був , певно жителі не винні, що спочатку ложать асфальт а тоді ведуть газ та каналізацію. Це ж закономірність в Україні. Там навіть не разу поточка неробилася. Повір що люди це оцінять і берегтимуть бо довго чекали.
житель вулиці Васільєва

Володимир Дужич:
певно, реальність така, що наші люди трохи оцінять, коли здаватимуть на ремонт хоча б по 3-5 тис грн, і трохи берегтимуть, коли сума з власної кишені зросте до 7-10 тис і більше. Все інше лише красиві слова й райдужні сподівання.

>>>

18/09/17
перш,ніж заздрити "васильєвцям" треба було й поспівчувати, коли в 90-х роках вони створювали вуличні кооперативи, щоб провести газ і як бережливо відносились до своєї вулиці, аби найменше пошкодити асфальтове покриття.Вулицю асфальтували в кінці 80-х років, не зразу було зроблено зливову каналізацію, що своє й зробило з дорогою.А якщо так хоче дбати про вулиці міста, то подбайте, щоби великовагові "фури" не їздили міськими дорогами де покриття не розраховане на великі вісьові навантаження.
Мешканка м.Ківерці Білоус>>>

13/09/17
Здам в оренду бетонозмішувач тел.099 3163559
Сергій>>>

17/08/17
Фірма "Тартак" набирає на постійне місце роботи верстатників деревообробних верстатів. Графік роботи - понеділок-п`ятниця, з 8-00 до 17-00, в тому числі обідня перерва.
Гарантуємо високу заробітну плату та офіційне працевлаштування.
Телефон для співбесіди - 050-373-67-17>>>

15/08/17
Пропали дві собаки породи лайка, чорно-білого кольору.
Прохання надати будь-яку інформацію, може хто бачив.
тел.+380507452108
Тетяна>>>

31/07/17
Підприємство запрошує на роботу
тракториста з категоріями А В С Д Е
Робота постійна, офіційне працевлаштування
За детальною інформацією звертатися за тел. 03327 27425

На роботу потрібні фахівці в сфері телекомунікацій:
- Кабельник – спаювальник
- Електромонтер лінійних споруд електрозв’язку
м. Ківерці, смт Цумань
Тел.: 03365 21207, 03327 27425
СЛД №2 м.Ківерці
Волинська філія
ПАТ "Укртелеком"
>>>

25/07/17
В районі шиномонтажа (поворот на Рожище) загублено гаманець з водійським посвідченням і тех.паспортом, прохання повернути за винагороду.
+38 095 0755952
Інна>>>

1/07/17
Продаються кози та козенята.
Прийнятні ціни.
Моб.: 097 257 0 137>>>

26/06/17
Запрошуємо на роботу працівників у магазин продовольчих товарів м. Ківерці.
Контактний тел.: 095 244 90 27
Ірина>>>

26/06/17
Надаємо послуги з експертної оцінки нерухомого майна для укладення договорів купівлі/продажу, здачі в оренду, успадкування і таке інше. (Сертифікат Фонду Держмайна України №477/17 від -259.05.2017).
Телефон - 095-618-50-77
Оксана>>>

26/06/17
Продається дача повністю готова до проживання та відпочинку – 2 поверховий цегляний будинок, є кухня, санвузол, душова кабіна, 2 спальні, повністю електрифікована, вмебльована, власна свердловина, супутникова антена, камін, мангал, ставочок, тепличка, ландшафтний дизайн, блоустроєна територія. Розташована поблизу с.Муравище, в 3,5 км від траси Луцьк – Маневичі (поворот біля зони відпочинку “Лісовичок”). Тел.099-037-14-84
Жана>>>

31/05/17
Проблема не в конкретному лікареві, а організації роботи та підготовці лікарів. На скільки я знаю, Ковалець Г. А. не є педіатром, вона терапевт. ЇЇ просто призначили "сімейним лікарем" і вона просто, мабуть, не має досвіду роботи з дітьми...
Сімейний лікар має лікувати і дорослих і дітей та мав би мати спеціальну підготовку...
А як з тим, що пацієнт мав би мати право вибирати сімейного лікар, а лікар отримувати зарплату від кількості пацієнтів?
У мене особисто була аналогічна ситуація, тільки навпаки. Прийшлось мені бути на прийомі у "сімейного" лікаря, який є хорошим, по відгуках, педіатром, а ось терапевт дуже слабенький...
Кім того, мені не зрозуміло, чому на кушетці перед кабінетом сімейного лікаря мають сидіти температурний хворий дорослий та кількамісячна дитина?
А ще, совісний дорослий по кілька годин не може попасти на прийом до лікаря, т. я. пропускає пацієнтів з дітками...
Невже цього, і багато іншого, не знають керівники медзакладів?
Володимир>>>

27/04/17
От вам і триста буржуйок для АТО і селфі на фоні волонтерів а насправді ті самі бариги-корупціонери через яких ця війна почалась і продовжується.Не відмолите хлопці перед Богом, ох не відмолите.
Коліївщина>>>


Останні оголошення:
1/11/17
Потрібен працівник слюсар-зварювальник.
Досвід роботи не обов"язковий.
Робота у Ківерцях.
Моб. 066 886 40 61, 098 597-18-33
Олександр>>>

27/10/17
Потрібен працівник слюсар-зварювальник.
Досвід роботи не обов"язковий.
Робота у Ківерцях.
Моб. 066 886 40 Олександр
Олександр>>>

17/10/17
Продаються дві дачні ділянки, які знаходяться поряд, на масиві «Жабка» площею по 0,6 га (можна під забудову) звертатись за телефонами: 050 831 99 16, 096 465 87 76 (є всі документи).>>>

 
 
 
 



 

Погода в Україні

Від свята до свята!



Місячний календар

Bila Vorona. Клуб сімейного туризму



На головну


Люди 30.06.10 р.
Роман Арцишевський

Роман Арцишевський - волинський Ломоносов з Ківерець

 

Право відкрити рубрику «Персона» ми надали професору Роману Арцишевському не випадково. Він – не тільки перший на Волині доктор філософії, а й наш колега – журналіст за фахом. І лише небагатьом відомо, яким був його шлях на факультет журналістики Московського держуніверситету імені Ломоносова. Майже 1300 кілометрів від рідного міста Ківерець до Москви одержимий жагою знань юнак подолав пішки, повторивши шлях у науку Михайла Ломоносова.

15-річний пролетар

– Романе Антоновичу, Ваш трудовий стаж розпочався у 15 років. Напевно, на те були якісь вагомі причини?

– Найперше – закохався, хотілося ходити на побачення, а не сидіти в класі. Була й банальніша причина – батьки потребували допомоги. Жили ми бідно, мали кімнатку в «комуналці». Тато, Антон Романович, працював, мама, Ольга Павлівна, дітей доглядала. Нас у сім’ї було троє: окрім мене, старша сестра Ліда та брат Євген. Коли я народився (до речі, мене назвали на честь діда), сестрі вже виповнилося 15 років, брату – 13...

– Така велика різниця між дітьми?

– Я у батьків незапланована дитина. Вони навіть вагалися: чи варто з’являтися мені на світ? Рік тоді був дуже голодний – 1946-й, повоєнний. Пішла мама до ворожки, а та їй і сказала: народжуйте, бо вам доведеться з ним свій вік доживати...

Була ще одна причина, чому я так рано пішов працювати. Микита Хрущов провів реформу, згідно з якою у вищі навчальні заклади дозволялося вступати лише тим, хто мав не менше двох років трудового стажу. Я дуже хотів навчатися, тож після 8-го класу залишив денну школу і пішов у вечірню – заробляти стаж.

– І з чого ж почали?

– Щоб навчатись у вечірній школі, треба було принести довідку, що ти працюєш. Я обійшов усі підприємства Ківерець, погоджувався на будь-яку роботу, але мене ніде не брали. Бо, за наказом Хрущова, ті, хто не мав 16 років, могли працювати лише по 4 години на добу. Кому потрібен був такий робітник?

Допомогли мені газетярі з «райони» (я ще з 6-го класу їм дописував: спершу публікував вірші, потім став юнкором). Влаштували мене у лісгоспзаг. Трудився я в основному на будівництві – розмішував цемент, підносив цеглу... А коли отримав паспорт, пішов у ремонтну майстерню автослюсарем, потім працював газозварювальником. Так було три роки, доки не закінчив 11-й класу (при Хрущову навчання у школі теж тривало 11 років).

– А яким був Ваш шлях – у прямому й переносному значенні слова – на факультет журналістики МДУ...

– Я бачив себе поетом, тож задовго до закінчення школи знав: вступатиму в Московський літературний інститут імені Горького. Як тільки отримав атестат зрілості, відразу ж розрахувався з роботи, зібрав найнеобхідніше і заявив батькам, що вирушаю до Москви. Вирішив іти до столиці пішки. Цікаво було побачити трохи світу...

– Як свого часу Михайло Ломоносов?

– Ломоносов змушений був пішкувати, бо не мав вибору. А з Ківерець до Москви регулярно ходив потяг: сів – і за добу опинився у столиці Союзу. Йти пішки я вирішив цілком свідомо. Мама, звичайно, плакала: це ж син вирушає невідь-куди у світ. А тато зранку підійшов і сказав: коли ти так вирішив, мабуть, тобі це справді потрібно. Стосунки в нашій сім’ї були дуже демократичними – думку дітей поважали, до неї дослухалися.

Я надзвичайно вдячний батькам, що навчили мене не боятися жодної роботи. Мені доводилося багато працювати, у тому числі й фізично. Крім працелюбства, вони ж прищепили мені любов до людей. ЇЇ запасу мені вистачає на все життя, це неодноразово допомагало мені долати труднощі та перешкоди, не зламатися...

«Американський шпигун»

– Мій шлях проліг через Білорусь. Був 1964 рік – 20-ліття визволення республіки від фашистів. Учасників війни, партизанів у Білорусі жило дуже багато. Став ходити від села до села, записувати спогади цих людей. У Ківерцях мені видали посвідчення позаштатного кореспондента районної газети (пообіцяв зробити редакції кілька репортажів). Подорожуючи, дізнався багато незвичного. Побачив: реально не все так, як про це газети пишуть. Скільки було людських розчарувань – пережили таку війну, а життя людського немає. Скільки було наївної віри – колишні фронтовики просили: ти там, у Москві, розкажи, як ми тут живемо, хай розберуться...

Зустрічався з в'язнями Бухенвальда, які організували свій з'їзд, записав багато їхніх спогадів, занотував адреси. Побачив простих людей – щирих, привітних, які радо мене приймали, запрошували переночувати. Зранку встаю – мені в дорогу відсипають цукру, хоча в самих лише маленька торбинка. Це мене зворушувало, укріпляло віру в доброту.

– Щось незвичайне з тієї подорожі пригадаєте?

– Я сам визначав подальший маршрут, люди мене направляли. Порадили відвідати село, де жив командир партизанського загону. Показали хату. Удома повідомили, що він чергує на фермі. Приходжу туди, прошу записати спогади. Чоловік підозріло на мене глянув і сказав: лягай спати, вранці поговоримо... Посеред ночі під'їжджає мотоцикл – міліція. Попросили мої документи. Забрали паспорт, наказали до їхнього повернення нікуди не йти. Вранці приїхали із документом: мовляв, перевірили – не підробка. І додають: вітаємо з днем народження! Я і не зауважив, що настало 9 липня, мені виповнилося 18...

Кажу до господаря: раз так – треба відмітити. Розговорились, а він і просить: ти вже за міліцію вибачай, то я викликав. Ходять чутки, ніби американці скинули шпигунський десант. У кількох селах бачили незнайомця – ходить по хатах, щось винюхує, про все розпитує й записує...

– Вас сприйняли за американського шпигуна?

– На той час у Союзі дійсно процвітала шпигуноманія. Але командир розповів тоді мені чи не найбільше правди про війну. Подорож виявилася для мене дуже повчальною...

На жаль, у Москві я зіткнувся не лише з людською щирістю. Зберігав свої нехитрі пожитки у камері схову на вокзалі. Поклав туди нові сорочку й піджак, які надіслали батьки. «Приклеївся» до мене незнайомець, попросив потримати в камері і його речі. І все вмовляв: одягни сорочку, яку тобі прислали. Я потім до камери – нічого нема. Піджака жаль не було, хоча весь перший семестр ходив на пари у спортивному одязі. Але всі мої записи й адреси втратив.

У Москві – з трьома копійками

– Дійшов я пішки до Малоярославця Московської області, звідки доїхав до столиці електричкою. З'явився у Москві з трьома копійками в кишені. Вистачало хіба на три шклянки «мінералки» з автомата. Батьки дали адресу якихось знайомих, розшукав їх. Відкрила старенька бабця, сказала, що діти десь на дачі, і побоялася мене впустити. Нічого, відповідаю, в мене тут ще є знайомі, я в них переночую. І пішов... на вокзал.

Два тижні жив там. Продав перочинний ніж і авторучку, щоб хліба купити. Відіслав додому телеграму, що без грошей. А через два тижні – очам не вірю! – зустрів у Москві однокласника Вітю Новікова. Він приїхав у відпустку столицю побачити. То я вперше за кілька днів нормально повечеряв. Стало легше: надалі ми вдвох трималися...

– І чому ж не вступили в літературний?

– Поки я йшов, Микита Сергійович новий указ видав. Мовляв, нічого письменникам в інститутах вчитися, нехай вчаться у життя. Стаціонар у літературному інституті ліквідував, залишив лише заочне відділення. Це мене не влаштовувало, з мене вистачило й вечірньої школи...

Та світ таки не без добрих людей. Підійшов до мене незнайомець, став розпитувати: що я хотів би вивчати? Порадив іти на факультет журналістики в університет Ломоносова. Літературу там, мовляв, так само грунтовно штудіюють, викладачі практично ті ж.

Приходжу до них, кажу: покажіть, що ви тут вивчаєте, дайте програми. Глянули на мене, як на дивака, але показали. Вирішив вступати. Однак допуск до іспитів ще треба було заробити – пройти творчий конкурс. Вимагалося здати у приймальну комісію свої друковані праці, газетні публікації. На щастя, у Ківерцях їх у мене не бракувало, батьки встигли надіслати.

Поспілкувався з тими, хто здав документи – усі генії! Хтось по 10-15 років у газетах працює, у когось навіть збірки є. Мене зачепило за живе: невже я від них дурніший?! До іспитів готувався клято, до третьої-четвертої ночі сидів над книжками. Ходив у бібліотеку імені Леніна, читав буквально все, про що десь чув. І таки довів, що маю необхідні знання…

В аудиторії, де вчився Лермонтов

– Я виявився наймолодшим у групі, та швидко завоював першу стрічку у рейтингу. Мене ще й старостою потім обрали. Мав дуже цікаву журналістську практику після третього курсу. Згідно з рейтингом, місце її проходження обирав першим. І опинився на острові Сахалін, в обласній газеті. Сахалін – це 600 кілометрів з одного кінця в інший. На півдні бабмук росте, на півночі – тундра, нафту добувають. Я об'їздив весь острів – і в шахти спускався, і з рибалками в море виходив...

Заввідділу інформації там був Карл Рендель – чудовий журналіст. Якось каже: пройшла чутка, що на Сахалін уперше прибув студентський будівельний загін із Хабаровська. Залізницю допомагатимуть завершувати – об’єднувати північ та південь. Узяв я відрядження на два тижні – привіз звідти 5 оригінальних матеріалів. Потім поїхав на місяць на Курильські острови – теж зробив серію цікавих публікацій. Чудова вийшла практика...

– Своє захоплення літературою задовольнили?

– Ми навчалися в аудиторії №16. Свого часу тут штудіювали Лермонтов, Герцен, інші відомі люди своєї епохи... У нас були чудові викладачі. Літературу Середньовіччя та Відродження викладав відомий шекспірознавець Юрій Шведов. Античну літературу – Олена Кучборська, колишня акторка, котра не просто розповідала, а розігрувала свої лекції. Вона швидко прищепила нам любов до класики: був у кишені зайвий карбованець – я йшов до букіністів. І вже на першому курсі зібрав пристойну бібліотеку античних авторів.

На другому курсі нашим деканом став Ясен Засурський, який дуже полюбляв новації. Уперше в Союзі нам почали викладати новий предмет – соціологію. Читати курс запросили Юрія Леваду. На пари до нього ходили так, що не лише за партами, а й на східцях люди сиділи. Слухали лекції студенти з інших факультетів, навіть викладачі. Він читав цей курс і нашим наступникам, та мав необережність видати свої лекції, хай і ротапринтним способом. Був звинувачений у антимарксизмі й на 15 років позбавлений права викладати. Йому так і не дали повною мірою реалізуватися...

– А як виникла пристрасть до філософії?

– У нас викладали Михайло Сєлєзньов, Арсен Чанишев, Людмила Буєва... Від них я і «заразився», обрав відповідну спеціалізацію. Ще була «хрущовська відлига», час вільнодумства і демократизму. Студенти старших курсів заснували «СМОГ» («Самая молодая организация гениев»), періодично збиралися біля пам'ятника Маяковському. Якось розгорнули транспарант із лозунгом «Лишим соцреализм девственности!» і рушили до Союзу літераторів. Не дійшли: під’'їхали «воронки», усіх позабирали... На цьому «хрущовська відлига» закінчилася. Але, на щастя, в нас на факультеті вчителів-стукачів не було, ми могли висловлювати свою думку дуже вільно.

На військовій кафедрі нам давали цікаву спеціалізацію: спецпропаганда на війська і населення ворога. Фактично, з нас готували фахівців для закордону. Їхати пропонували багатьом, чимало студентів використовувало цю можливість, щоб десь підзаробити. Я міг потрапити на два роки стажування на Кубу, але твердо вирішив іти в науку і шкода було витрачати час на закордони. До того ж мене більше цікавила Європа, де вже розвивалася соціологія. У результаті на Кубу поїхав мій друг Валєра Чурсанов – він був другим за рейтингом і дуже хотів туди...

Трійка за... правду

– Поїхати в Європу мені не випало, бо відбулося введення радянських військ до Чехословаччини 1968 року, розпочалася епоха брєжнєвського застою. Ці події мали для мене серйозні наслідки. Я претендував на «червоний» диплом, захистив дипломну роботу, два державні іспити склав на «відмінно». Залишився останній – з наукового комунізму. І дістався мені білет, у якому третє питання звучало так: «Визвольна місія радянських військ у Чехословаччині»...

Я знав, як треба було відповісти. Але це брехливе формулювання мене так обурило, що вирішив: хай що буде, а кривити душею не стану, скажу, як думаю. І відповів, що це ніяка не визвольна місія, а звичайнісінька окупація країни…

– Так і заявили?!

– Так я тоді вирішив. Викладачі, звісно, такого не чекали, стали між собою радитись, що робити. У результаті «вліпили» мені трійку. Я б той іспит узагалі не здав, аби перші два питання не відповів бездоганно...

– А Вам не пропонували «передумати»?

– Спроби були – і під час екзамену, й після нього. Підходила до мене завідувач навчального відділому Елеонора Лазаревич (у неї син у нас навчався кількома курсами раніше і був одним із перших журналістів, хто загинув під час трагічних подій на Північному Кавказі). Казала: ми тобі вже виписали диплом із відзнакою, іди перездай... Ні, відповідаю, не буду. Древні філософи казали: правда дорожча. Так мій «червоний диплом «посинів» – через єдину трійку з наукового комунізму...

Дітям я довго його не показував – соромився. А через 20 років, у 1989-му, в газеті «Правда» з'являється стаття: бюро ЦК КПРС визнало помилковим введення військ до Чехословаччини. Я вже 10 літ працював у Луцьку, захистив докторську дисертацію. Узяв цю газету, дістав свій диплом, покликав дітей і кажу: бачите, нарешті написали правду. А я так вважав 20 років тому. І через це отримав на державному екзамені трійку...

– Це якось вплинуло на Вашу подальшу кар’єру?

– Ця трійка далася взнаки при вступі в аспірантуру. Як перший за рейтингом студент я заздалегідь мав можливість вибрати, з якої спеціальності навчатися в аспірантурі. Вирішив вступати на філософію, отримав відповідну рекомендацію. Став складати іспити – і на першому ж отримав двійку. «Погорів» на звичайному питанні про світогляд. Телефоную викладачу: чому так сталося? А він відверто каже: філософський факультет – ідеологічний, а ти ж не член партії. Після того, що сталося, ти ще, мовляв, легко відбувся...

– І все ж, ви таки захистилися…

– Захищався я дуже важко. Відразу після університету піти в науку мені так і не судилося. Влаштувався у місті Ногінську за 50 кілометрів від Москви, – у місцевій газеті. Думку про науку не полишав – їздив до столиці, складав кандидатські іспити... Познайомився з майбутньою дружиною Іриною, яка родом із Ногінська. Вона тоді була студенткою другого курсу, з інтернаціональної сім’ї: тато – білорус, мама – росіянка. Я – українець...

Склав кандидатські іспити, вирішив одружитися. А зарплату мав – 105 карбованців! Тому поїхав разом зі студентським загоном до Норильська. Тоді ті, хто витримував за Полярним колом вахту 35 днів, непогано заробляли, ще й дорогу літаком туди-назад їм оплачували. Робота була каторжна, «бетонна» – бери якнайбільше, кидай якнайдалі... Витримав я це, видали мені 1200 карбованців. Прилетів до Москви – тоді й справив весілля. А через три роки, у 1973-му, народилася моя старша донька Маргарита...

– Крім батьків, Вам на чужині хтось допомагав?

– Я дуже вдячний багатьом своїм викладачам, котрі продовжували вірити в мене. Коли в Москві створилася перша соціологічна лабораторія, Михайло Сєлєзньов запросив мене до неї працювати. Я вже готувався до захисту, але «переловило» видавництво «Просвещение». Запропонували 240 карбованців щомісяця, щоквартальну премію і можливість підзаробляти перекладами. Я погодився – треба було утримувати сім'ю, ми ж по квартирах усю Москву об’їздили. Трудився я у видавництві 6 літ. То стало доброю практикою, бо працював старшим редактором групи з проблем підручника. Захистився тільки у 33 роки. І вирішив їхати до Луцька, поближче до батьків...

– Ваші діти пішли Вашими слідами?

– Маргарита навчається в докторантурі, збирається стати доктором педагогіки, досліджує творчість Яна Коменського. Його постать у науці ще повністю не досліджена: він не лише педагог, а й великий мислитель, філософ. Молодша – Оленка – народилась у Луцьку, через 15 років після Маргарити. Вступила на спеціалізацію «культурологія», закінчила перший курс. Дуже любить подорожувати, 6 літ поспіль була в Іспанії, цьогоріч вступила на заочне відділення Київського лінгвістичного університету за спеціалізацією «іспанська мова і література». Діти – це найцінніше у моєму житті. У нас дуже дружні, демократичні стосунки...

У житті нічого не буває марним...

– Я багато разів переконувався: нічого в житті не буває марним, жоден досвід. Двійка з проблем світогляду при вступі в аспірантуру довго не давала мені спокою. Я потім з цієї проблематики захистив і кандидатську дисертацію, і докторську, зрештою запропонував нову концепцію світоглядної освіти. Коли у 1989 році постало питання про створення нового інтегрованого курсу «Людина і суспільство», увесь мій досвід поєднався. Стали у пригоді і журналістська практика, і робота у видавництві. Мене призначили керівником авторського колективу з розробки цього курсу в Україні та написання шкільних підручників. На весь Союз відповідні фахівці знайшлися лише у трьох навчальних закладах – Московському педінституті імені Леніна, Ленінградському педінституті імені Герцена та Луцькому педінституті імені Лесі Українки.

– Запитання до Вас як до проректора Волинського держуніверситету з наукової роботи. У ВДУ збираються відкривати факультет журналістики. Кажуть, журналістів тут готуватимуть не так, як в інших ВНЗ...

– Ми вважаємо, що журналістів слід готувати не на філологічній базі, а на світоглядній. Журналіст має бути грамотним не тільки в письмі, а й досконало володіти темою. Потрібна спеціалізація. Ми прийшли до усвідомлення того, що слід готувати не журналістів-репортерів, а журналістів-аналітиків... Щоб це були фахівці з суспільно-політичних проблем. Такий журналіст стоятиме на голову вище від політика чи представника влади, дії якого аналізуватиме. Він не просто даватиме інформаційний матеріал, а вмітиме аналітично його оцінити, систематизувати і зробити прогноз. Це буде журналіст нового типу...

– Якщо буває вільна хвилина...

– Найцінніше, що є в людини, – це вільний час. На жаль, його майже не буває. Дуже люблю літературу, маю домашню бібліотеку, яку збирав усе життя – у ній понад 10 тисяч примірників. Вона універсальна, книги там – на різну тематику. Моє хобі – намагатися робити добро, допомагати людям. Я отримую найбільше задоволення, якщо вдається комусь допомогти. Не завжди це виходить, і коли пропускаєш невдачі людини через себе – стає дуже боляче. Та інколи вистачає лише бажання допомогти, щоб дати людині той поштовх, який дозволить їй самій звершити те, що задумала...

Розмовляв Олександр ПИРОЖИК

Довідка «ВП»:

Арцишевський Роман Антонович народився 9 липня 1946 року у місті Ківерцях Волинської області. Трудову діяльність розпочав із 15 літ. Після закінчення середньої школи робітничої молоді у 1964-1969 роках навчався на факультеті журналістики Московського державного університету ім. Ломоносова.

З 1969 по 1979 роки працював журналістом, викладачем філософії, соціологом, старшим редактором групи з проблем підручника головної редакції видавництва «Просвещение» у Москві. У 1979 році захистив у Московському державному педагогічному інституті ім. Леніна кандидатську дисертацію з філософії на тему «Світогляд у структурі суспільної свідомості».

З 1979 року працює у Луцьку. Був старшим викладачем, доцентом (з 1981-го), професором (з 1986-го) кафедри філософії та політекономії, проректором із наукової (1986-1990, 2005 – по цей час) і з навчально-експериментальної (1990-1995) роботи, керівником Республіканського центру світоглядної освіти молоді (1991-1994), завідувачем кафедр людинознавства, культурології, філософії, директором Інституту соціальних наук (1994-2002) Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки, а з 1993 року – Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

У 1987-го захистив в Інституті філософії АН СРСР докторську дисертацію «Світогляд як суспільне явище» і став першим на Волині доктором філософських наук. У 1994-му був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України. За дорученням Міністерства освіти України у 1989-1994 роках очолював розробку і запровадження у школах України нового суспільствознавчого інтегрованого курсу «Людина і суспільство».

За досягнення у науково-педагогічній діяльності нагороджений медаллю ім. А.С. Макаренка (1991) і нагрудним знаком «Відмінник освіти» (1996). Автор майже 150 наукових праць, у т. ч. декількох монографій (Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. – Львів, 1986; Мировоззрение как общественное явление. – М., 1987), статтей («Структура культури та зміст освіти», «Віталогія як філософське вчення про Людину», «Методологічні засади світоглядної освіти», «Роль самосвідомості у становленні соціального суб'єкта» та ін.), більш ніж 20 підручників і посібників («Людина і суспільство» (11 кл.), «Світ і Людина» (8-9 кл), «Особа і суспільство» (10 кл.), «Людина в сучасному світі» (11 кл.), «Громадянська освіта» (9-11 кл.), «Я і світ» (1 кл.), «Курс людина і суспільство: методичний посібник для вчителів» та ін.), 5 з яких 1996-го року стали переможцями Міжнародного конкурсу «Трансформація гуманітарної освіти в Україні». У 2000-2002 роках був учасником Міжнародної програми «Освіта для демократії в Україні».

На початку 90-х років Р.А. Арцишевським була розроблена концепція і створена науково-педагогічна школа світоглядної освіти молоді, яка отримала визнання і має своїх послідовників не тільки в Україні, а й за кордоном. У цей час розробляє проблеми визначення базового змісту шкільної суспільствознавчої освіти, а також теоретичні проблеми шкільного підручника. Очолює здійснювані науковцями Інституту соціальних наук на замовлення Міністерства освіти і науки України і АПН України дослідження науково-методичних проблем підготовки фахівців в галузі соціальних наук (соціологів, культурологів, соціальних працівників, психологів і викладачів соціальних дисциплін).

У галузі філософії основними напрямами його наукових досліджень є проблеми світоглядної культури, суспільної свідомості та самосвідомості, філософської антропології тощо. Зокрема в останній із них ним уперше було запропоноване створення філософського вчення про життя людини – віталогії (див.: Науковий вісник ВДУ: Філософські науки. – 1999. – № 11. – С. 28-32).

Є головним редактором серії «Філософські науки» наукового вісника ВДУ, першим заступником головного редактора часопису «Підручник XXI століття», членом редколегій філософських та педагогічних часописів Києва, Львова, Івано-Франківська, Ялти, Луцька, членом міжнародного кураторіуму Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт «Слідами історії».

Бере активну участь в підготовці наукових кадрів у галузі філософії та педагогіки; очолює Волинське обласне відділення послідовників В.О. Сухомлинського; підтримує постійні зв'язки з науковцями зарубіжних країн (Польщі, Нідерландів, Німеччини, Росії).

Джерело: Волинська правда


Коментарі


1/06/10
Таким Людьми мають пишатися не лише Ківерці. але й вся Україна!
V2

3/07/10
Захоплююча стаття. Колись навчався по підручниках Арцишевського (одні з небагатьох які вчать думати і легко читаються).
Риба

7/07/10
Герой статті не менш захопливий. Якщо колись видасть книгу засновану на подіях свого життя, то з полиць книгарень її розмітатимуть однозначно!
Оля

11/07/10
А все ж таки цікаво було б згадати спогади ветеранів війни, які були зібрані ДО 1965 року, до того часу, коли почала писати історію війни партія, а не люди.
Ківерчук

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.


Підпис (обов'язково):
e-mail (бажано):
Контрольне антиспамове поле.
Введіть маленькими українськими літерами
назву поточного місяця (обов'язково)
:
Пароль (для зареєстрованих):

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET  
© Володимир Дужич (ідея, графічний дизайн), тел. +38 099 0000493, kivertsi_on-line@ukr.net
© zeppelin (веб-дизайн, програмування)