| ̳ 25-06-11 . |
: Today_and_all_counter |
Вірші ківерчанки Ніни Кручкової
Творчість наших читачівДуже цікавим і непростим складалося життя нашої ківерчанки Ніни Кручкової, яку доля в свій час закинула в далеке зарубіжжя. Тяжко працюючи в чужих краях, сумуючи за рідною домівкою, своєю родиною, відчуваючи ностальгію за рідним краєм, вона у кожну вільну хвилину – чи то вночі, а чи рано-вранці – брала до рук блокнот і ручку і виливала свою тугу за Україною.
Вона творила вірші - вірші-спогади, вірші-роздуми, вірші про свій край, які й пропонуємо читачам газети “Вільним шляхом” напередодні великих державних свят - Дня Конституції і 20-річчя Незалежності України.
Кажуть, велике бачиться на віддалі. Життя Ніни Іванівни – зразок того, якою є туга краян за рідною землею у тих, хто змушений працювати далеко від України.
Інна БАТЕНЧУК.
На фото Анни ЯКИМЧУК: Н.І. Кручкова.
МОЯ УКРАЇНА
Коли розквітне моя Україна,
Моя Україна – рідна моя мати,
Коли покличе мене додому,
І скаже приїжджати?
І я приїду в Україну,
Не буду жалкувати
Я за чужою стороною,
Бо я хочу згадати.
Коли була я ще малою
І ходила до школи,
І я любила свою Україну
Як ніхто й ніколи.
Що сталось з тобою,
Моя Україно,моя рідная ненько?
Що я живу в чужій сторонці
І я вже не маленька?
Мені так хочеться бути малою,
Як та мала дитина.
Скоріш розквітай, моя Україно,
Моя рідна Батьківщино.
І я приїду в Україну,
І поклонюсь низенько,
І впаду я на коліна перед тобою,
Моя рідная ненько.
Прости мене, моя Україно,
Моя рідная ненько,
Що не з тобою я тепер,
Моя дорога рідненька.
Прости мене, моя Україно,
Як мати прощає дитину,
Спішу вернутись до тебе, моя Україно.
В чужій стороні не загину.
Прости мене, моя Україно,
Прости за все на світі,
Бо ми в тебе, наша ненько,
Твої рідні діти.
Герцелія, 20 грудня 2006 р., 2 год. ночі.
НОСТАЛЬГІЯ
Батьківщино моя неозора,
Україно моя дорога,
Як мені тут в чужім краї
Болить за тобою душа.
Хотіла б я мати крила,
Щоб птахомдо тебе летіти.
Той час дочекатись несила,
Там ждуть мене рідні діти.
Ностальгія за рідним краєм
Мучить душу мою щодня.
І як дочекатись, не знаю,
Того бажаного дня.
Коли прилечу в Україну,
Де стане моя нога,
Цілуватиму рідну землю,
Україно моя дорога.
Моє серце завжди з тобою,
Україно моя дорога,
І як за Поліським краєм
Тужить зболена душа.
Хто не був від тебе далеко,
Той не може цього сказати
Для мене, моя дорога Україно,
Ти як рідная мати.
Я люблю тебе рідний краю,
Тільки в снах тебе зустрічаю,
Коли повернусь я – не знаю,
Але серцем цього бажаю.
Я не зраджу тебе ніколи,
Хоч живу в чужій стороні,
Я буду завжди з тобою -
І в радості, і в біді.
16 жовтня 2007 р., Єрусалим, 6.30 ранку.
Джерело: «Вільним шляхом» від 25.06.11 р.
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
! , . .













