КРІЗЬ ПРИЗМУ
МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ГРАМОТНОСТІ
Серед інших спеціальних днів світового рівня є, на щастя, й такі, що активізують увагу громадськості до своїх національно-культурних святинь. Отож, міжнародний День грамотності, що відзначався 8 вересня, викликав серед патріотично налаштованого українства нову хвилю занепокоєння станом функціонування рідної мови у нашій державі, яка відсвяткувала вже 18-річчя незалежності.
Серед інших спеціальних днів світового рівня є, на щастя, й такі, що активізують увагу громадськості до своїх національно-культурних святинь. Отож, міжнародний День грамотності, що відзначався 8 вересня, викликав серед патріотично налаштованого українства нову хвилю занепокоєння станом функціонування рідної мови у нашій державі, яка відсвяткувала вже 18-річчя незалежності.
Хочеться, щоб читачі сприйняли поданий нижче виклад причин такої стурбованості як своєрідну відповідь тим краянам, які вважають проблему оборони рідного слова надуманою, штучною, і впевнені, що їх ця справа не стосується.
По-перше, набирає шалених обертів підготовка до чергових виборів у політичних партіях, і розігрування мовної карти задля завоювання електоральних симпатій закручується з повною силою. Зливи солодких обіцянок спадають на голови потенційних виборців, і на додачу до всіх благ гарантується державна двомовність. Словом, однаково любитимемо і українськомовних, і російськомовних, якщо вони віддадуть свою любов нам.
По-друге, на цьому передвиборчому тлі геть розперезалися оплачувані потужно «Росзарубіжцентрами» приватні ЗМІ, які переконують своїх реципієнтів у малоспроможності української мови і її неминучого зникнення, а нерідко буквально культивують зневагу і глум над світочами нашого слова – Шевченком, Франком, Лесею Українкою.
Наприклад, пасквілі затятого українофоба Бузини регулярно з’являються до круглих дат видатних діячів української культури (свіжий вихлюп «болотомана» стосується пам’яті І. Котляревського). І жодної можливості спростувати наклепницькі матеріали такі видання не дають. Звичайно, в україномовній періодиці ґрунтовно дається відсіч виробникам помий, але все це до адресата не доходить. Бо, за даними Держкомтелерадіо, частка україномовних газет від загальної кількості становить лише 31%, а співвідношення річного накладу журналів зафіксовано як 70% російськомовних на 19% україномовних. У 2003 році Рахунковою палатою було оприлюднено і таку інформацію в цифрах: на 100 українців припадало 46 примірників газет рідною мовою, а на 100 росіян, які проживають в Україні – 386 примірників. Щороку ця тенденція дає себе знати дедалі гостріше. Чому так, відомо: хто, які кошти має, в такому обсязі і замовляє музику. Щоденних газет українською мовою у нашій державі є всього дві – «Україна молода» та «Газета по-українськи», ще кілька функціонують як двомовні. Найтиражніші ж щоденні загальнонаціональні видання виходять лише російською («Сегодня», «Факты», «Вечерние Вести», «Комсомольская правда»).
Здається, уся ця статистика по-своєму промовляє до кожного небайдужого до своєї мови, спонукаючи зробити належний вибір хоч би й у передплаті на рік наступний. Тим більше, що є немало хоча й не щоденних, але високопрофесійних видань і всеукраїнського рівня (газети «Слово Просвіти», «Літературна Україна», «День», «Українське слово», «Свобода», «Київ», «Кур’єр Кривбасу» тощо), і в масштабах нашої області.
Дуже тривожна ситуації з українським словом у ефірі. Наше небо – теле - і радіопростір окуповані фактично і найголовніша біда полягає не стільки в тому, що тут панує іншомовна попса, а що в розлогих проміжках між її подачею ведеться відверта антиукраїнська пропаганда. Словом ведеться інформаційна війна за звільнення України від українців.
І все ж на разі не все так погано в нашому домі, як цього прагнеться темним силам. Отже, зі свідчень – цьогорічний вересневий Всеукраїнський форум видавців у Львові (що набув статусу міжнародного), куди тисячі наших співвітчизників приїжджають задля поповнення власних бібліотек високоякісними виданнями зі всіх усюд. Свою конкурентоспроможну продукцію цьогоріч успішно представили поряд із визнаними київськими колегами із «Ярославського Валу», «Грамоти», «Веселки» і волиняни – зокрема, через видавництва «Терен», «Твердиня», «ВАТ «Волинська обласна друкарня» та ін. Все це не може не радувати.
Однак повернімося до Міжнародного Дня грамотності та відповідної інформації прес-служби ООН у цьому зв’язку, аби вичитати у її підтексті прогноз щодо власної долі. Виявляється, на сьогодні 800 млн. землян не вміють ні читати, ні писати, а 75 млн. дітей шкільного віку позбавлені можливості отримати будь-яку освіту і навряд чи мають там одержати перепустку в майбутнє народи, серед яких неписемність сягає 80%.
Слава Богу, в Україні потяг до освіти закоренився надійно ще з козацької доби. На жаль, через тривалу відсутність умов для власної державотворчості наша рідна мова не набула статусу світової. А спеціалісти, експерти з ООН передбачають, що в недалекому майбутньому на землі замість 5 тисяч існуючих мов залишиться 15-20. Чи ж знайдеться поміж ними місце і для української? Щоб так сталося, маємо неабияк старатися всі і кожен зокрема.
Будьмо!
Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений вчитель України,
с. Жидичин.
Джерело: "Вільним шляхом" від 3.10.09р.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Повідомлення перед публікацією модеруються, тому писати образи і нісенітниці нема сенсу, а розміщення відбувається з деякою затримкою. Повідомлення з некоректним підписом (на зразок "Я" чи ":-)") не проходять.