НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

ДОПОКИ НАМ ЩЕ ВІРЯТЬ…

Ситуація із обранням голови Ківерцівської районної ради уже стала об’єктом  обговорення не тільки в кабінетах юристів чи судових залах, але і частиною спікування «обізнаних» та «наближених», збурює Інтернет. Хотів би викласти свої думки щодо подій в районній раді.

Спочатку пару слів про те, що примусило мене балотуватися депутатом до районної ради. Це відбулося 2 серпня 2015 року. Пам’ятаю день в день. Цього недільного ранку мій син – студент Івано-Франківського Національного Університету нафти і газу – по закінченні військових зборів складав Військову Присягу на вірність народові України. За святковим столом, спілкуючись із друзями сина, якось непомітно перейшла мова про плани на майбутнє. Я був шокований почутим. ЖОДЕН з них не пов’язував своє майбутнє з Україною!  Жоден! І це випускники одного із найкращих технічних вузів України, де ще зберігся державний розподіл із стартовими зарплатами у 6-7 тисяч гривень.

Я спілкувався із молодими людьми світлого розуму,  бездоганно розвиненими фізично, які не палять, не «колються», які готові взяти на свої плечі відповідальність за себе, за майбутні сім’ї. На мої аргументи, що незабаром буде краще, нічого не доводили. Ці молоді прагматики тільки співчутливо дивились мені в очі і німо питали: «Ви самі в це вірите?».

Більшість із них, як і мій син, побували за кордоном по програмах студентського обміну, мають невеличкий досвід життя, роботи. І вони порівняли. Це порівняння ріже ще й досі мою пам’ять. «Треба звалювати!» - це звучало як вирок.

І я їм пообіцяв, що намагатимусь зробити усе, що у моїх силах, щоб повернути молодим людям віру у майбутнє України…

Та залишимо особисте у спокої і глянемо на підсумки місцевих виборів. Вам зрозуміла була система визначення депутатів районної ради за ТАКИМ Законом, вона була прозора? Ще до початку виборів цей закон охрестили недолугим і одноразовим. Попередній, хоч і потребував деяких змін, але був зрозумілим і більше пристосованим до реалій життя. Небайдужих громадян Законом примусили іти під крила політичних партій, щоб виразити думку жителів міст та сіл. У них не було головного у демократичному суспільстві – можливості ВИБОРУ. І навіть у цій ситуації лише 14 (із 34) депутатів новообраної районної ради в тій чи іншій мірі позиціонують себе як члени якоїсь партії. Якщо ж урахувати, що 7 перших прізвищ ішли ВИКЛЮЧНО по партійній приналежності, то результат ПАРТІЙНИХ виборів провальний. Воно і очевидно. Вибачайте, але пробита каналізація смердить однаково і для демократа, і для комуніста, яким би політичним цукром ми це не посипали. Голосували за особистостей! І це факт.

Давайте з точки зору здорової логіки і подивимось на підсумки виборів у місті. Спитаєте, чому у місті? Мене обирали виборці міста. Згідно із Законом депутат місцевої ради відстоює інтереси МІСЦЕВОЇ ГРОМАДИ і несе за це відповідальність. Замітьте, це - важливо, не ПАРТІЇ, а ГРОМАДИ. От я із цієї дзвіниці і почну.

 Місто. 7 дільниць. 7 депутатів. Якби "мажоритарка", чисто і зрозуміло. Результати: 
"Солідарність" - 2,
"Укроп" - 2,
"Громадянська позиція" - 2,
"Батьківщина" - 1.

Але це, якби... Що маємо по партіях?
"Солідарність" - 17,01%,
"Укроп" - 16,09%,
"Громадянська позиція" - 15,09%,
"Батьківщина" - 12,91%,
"Свобода" - 11,43%, 
Радикальна партія - 10,93%.

Цікаво, лідери ті ж самі.

Якщо ж додати сюди підсумки голосування до міської ради, то, признайтесь, що погляди жителів міста спрямовані не тільки в сторону великих грошей. Дорікаючи місту, що "продалися", слід пам’ятати, що більші "ярмарки" відбулися за його межами. От так і вийшло, що інтереси міської громади від "Укропу" в раді буде відстоювати лише 1 депутат - Юрчук В.М., який не потрапив у раду "напряму", а лише услід за "криголамом" – Омельчуком О.В.

Цікаво, що у місті вимальовується нова політсила - Народний контроль - 4,79%. Лише 13 голосів не вистачило до символічних 5% хоча б по місту. Молодь, дерзайте! Але будьте уважні і пильні! Вас помітили, Вами зацікавляться!

Існуючий закон про вибори не відповідає потребам місцевих громад. І це факт!

А далі почалося головне.  Справа в тому, що в додачу до недолугого закону, на місцях слід ще посіяти розбрат, недовіру і протистояння серед депутатів.

Завдання полягає у тому, щоб ЗНИЗУ РОЗКОЛОТИ СУСПІЛЬСТВО. Це було зроблено ДО ПОЧАТКУ першого засідання. Перше, що я почув в приміщенні райради, «Ну, що, усі? Усі. ДВАДЦЯТЬ!»  Двадцять депутатів, за яких уже все «вирішили» їхні «партрєшали». Двадцять замість тридцяти чотирьох.

Ми ще не зайшли в зал, а між нами провели кордон. Закликали до совісті, до партійної честі, ніби між іншим нагадали про імперативний мандат. І повісили клеймо, якщо через цей кордон рванемо. Пробували взяти з кожного слово честі, пропонували підписуватись. Надія Кузьміч називає це «сходняком». Я там був, я чесно звідти вийшов. Вийшов не один.

Чому вийшов? Відповідаю прямо і чесно.

Я, Кушнір Олександр Петрович, волею виборців обраний депутатом Ківерцівської районної ради сьомого скликання, - не баран з партійного м’ясокомбінату, якого шустрі «партайгеноссе» уже загнали у відкриті ворота «партійних коаліцій». У своїй діяльності буду керуватися Законом, інтересами держави і виборців міста, власною совістю. Я не несу ніяких зобов’язань перед жодною політичною партією чи політичним чинушою. Я відкритий до аргументованої дискусії.

Відчуваю у собі певний дискомфорт, що під час «засідання коаліції» встав лише за номером 14. Я бачив, що деякі депутати відчували себе ніяково при проведенні «клятви». Вони мали і мають совість, але десь не вистачило рішучості,  чийогось прикладу спротиву.

Напередодні засідання сесії районної ради звертаюсь до усіх депутатів  та закликаю до виважених і конструктивних рішень. Згадайте, що Ви – люди, а не електорат, що Ви – громадяни нехай бідної, але вільної держави, що Ви – остання надія своїх сусідів, знайомих, родичів. Можливо, вони ще Вам вірять. Поки що…

З повагою,
 Кушнір Олександр Петрович,
вчитель ЗОШ №3 м. Ківерці

P.S. Поки писав статтю прийшла смс з Франківська. Перші троє моїх співбесідників підписали контракти і 5 грудня летять через Білорусь в Росію. Зарплата – 600 доларів на місяць, контракт – 1 рік. Після отримання досвіду -  контракти з Норвегією, Новою Зеландією, Канадою. Процес пішов? «Звалюємо»?...

Побажаю Вам тільки одного: щоб у своєму житті Ви ніколи не знали того щему батьківського серця і відчуття вини, коли шикарний лайнер бере курс на Нью-Йорк.

Матеріал для оприлюднення надано автором
(також він був опублікований у районній газеті «Вільним шляхом» від 5.12.15р.).

Перегляди: Today_and_all_counter

Коментарі

Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.

Facebook

ВКонтакте

КОМЕНТУВАТИ

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.