НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

ТУРОВСЬКА: «У мене складається враження,
що у місті немає взагалі ніякої влади»

«НЕХАЙ ЗНАЮТЬ УСІ НАЧАЛЬНИКИ: ТУРОВСЬКА ЩЕ НЕ ВМЕРЛА - І СПОКОЮ НЕ ДАСТЬ НІКОМУ!» (газета «Волинь» від 15 серпня 2013 року).

76-річна жителька Ківерців Марія Туровська (на фото) змусила владу відремонтувати одну з вулиць свого міста...

У свої поважні роки Марія Олексіївна стала зіркою інтернету як людина, яка змогла «вибити» 200 тисяч гривень із державного бюджету на ремонт однієї з вулиць у районному центрі. Тривалий час ця дорога перебувала у жахливому стані - після дощу глина на ній розкисала настільки, що неможливо було ні пройти, ні проїхати. Але після втручання Марії Туровської справа зрушила з мертвої точки. Наразі на вулиці Пархоменка вже зроблено щебеневе покриття, потрібно ще поставити труби для водовідведення. Дізнавшись про цей факт, ми вирішили познайомилися з наполегливою пенсіонеркою.

«Я ЛЮДИНА ПРОТИВНА, АЛЕ ВОЮЮ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
І НІКОМУ СПУСКУ НЕ ДАЮ»

Як виявилося, Марія Олексіївна у Ківерцях - особа знана й авторитетна. Це не дивно, адже за своє життя пройшла серйозну школу роботи на керівних посадах, кілька років навіть очолювала Ківерцівську міську раду. Відтак добре вивчила всі «коридори влади» і те, в які двері у них потрібно стукати. Про себе пані Марія каже відверто: «Я людина противна, але воюю за справедливість і нікому спуску не дам».
     
Уродженка Одещини, Марія Туровська потрапила на Волинь у 1956 році після закінчення Ленінградської фінансової академії. Молоду випускницю привабила насамперед чарівна волинська природа, а також думка про те, що буде працювати на батьківщині знаменитої Лесі Українки. Трудовий шлях розпочала у Колках, далі був Любешів, потім - кредитний відділ банку в Ківерцях, державна страхова компанія -  всюди на керівних посадах. Не дивно, що саме їй у 1980 році запропонували очолити міську раду. Від пропозиції Марія Олексіївна спершу категорично відмовилася, бо ж ніколи не була господарником. А потім подумала-подумала і погодилася. Як виявилося згодом - вчинила правильно, оскільки пропрацювала міським головою аж дві каденції.
     
У радянські часи Ківерці були зеленим, затишним містом, що активно розросталося та розбудовувалося, переважно - за рахунок житла для працівників місцевих підприємств. Навіть на республіканських змаганнях у 1982 році серед 37 міст районного підпорядкування з різних областей України саме Ківерці за всіма показниками зайняли перше місце.
     
- На підготовку до змагань нам дали п'ять місяців. Ми провели величезну роботу. Оглянути місто приїжджала комісія із 35 представників. Перевіряючих вразили наші зелені вулиці, гарні паркани, добротні дороги з тротуарами, впорядкований парк, стадіон. Виробничі показники всіх підприємств тоді також були на висоті, - з гордістю і нотками смутку водночас згадує колишній керівник міста.

ТРОТУАРИ РОЗІБРАЛИ, ШКОЛУ РОЗВАЛИЛИ…

А от про те, що відбувалося у Ківерцях після проголошення Незалежності, пані Марія не може говорити спокійно. Вона досі ніяк не збагне, що ж сталося з людьми у 1990-х роках, коли розпочався загальний занепад у країні. Так, були проблеми в економіці, зупинилися заводи і комбінати, але життя ж тривало! Чому тоді дехто почав знімати бетонну бруківку з вулиць і класти її у своїх дворах? Таким чином зникли тротуари з вулиці Ковельської, Паркової і десятка інших. Ніби ж війни не було і катаклізмів ніяких, а в місті настала розруха. Куди дивилася міська рада? Чому не питала з тих злодійкуватих господарів, як вони посміли розкрадати громадське добро? Про все це говорила прямо в очі міському керівництву, бо з власного досвіду знала, що міський голова несе відповідальність за все, що робиться в місті.

- Я тоді сказала одному керівникові про це, а він мені: «Може, ви ще захочете, щоб я хмари над містом розганяв?». Отакі прийшли «господарники». Чи ж варто тоді дивуватися городянам, які колись любили свої Ківерці, а тепер каналізацію виводять на дорогу? - обурюється Марія Олексіївна. - Чесно кажучи, у мене складається враження, що у місті немає взагалі ніякої влади. От, наприклад, недобудована перша школа. Її проект розроблявся ще при мені. Це мав бути гарний, просторий навчальний заклад. Але збудували два поверхи і покинули, а люди їх по цеглині і розібрали. Я вважаю це злочином проти міста і дітей. З кого за нього спитати?.. Або будинок п'ятиповерховий, який стояв за лікарнею і, зрештою, завалився. Чому його не віддали жителям міста, щоб довели до пуття, а не дочекалися, поки рухнув? А що зробили із садочками? Невже думали, що в місті більше не будуть народжуватися дітки? В центрі ж був садочок недобудований, на 90 відсотків зроблений, а його продали за копійки і ні в кого питань не виникає. Зате нещодавно у місті збиралися перейменовувати 15 вулиць. Невже це зараз найбільша проблема? Хіба нормально, коли вулиця з новою назвою, а болото на ній — по коліна? Тому хочу запропонувати міським депутатам і всім радикальним революціонерам: давайте гуртом спочатку наведемо порядок, а тоді вже будемо перейменовувати.

«НЕ МОЖУ ПРОЙТИ МИМО, КОЛИ ЩОСЬ НЕ ТАК, ЯК ТРЕБА»

Починаючи з 2009 року Марія Олексіївна взялася писати листи в різні інстанції з проханням зробити тверде покриття на вулиці Пархоменка. Кожного разу на свої звернення отримувала відписки.
    
 - Мені весь час повідомляли: «Вулиця незабаром буде включена в план», - каже. - І так тривало до 2013–го року.
    
 Хтось інший давно би опустив руки, але тільки не Марія Туровська. Після чергового візиту до губернатора з приводу ремонту нарешті добилася розпорядження голови облдержадміністрації про виділення з державного бюджету 200 тисяч гривень на облаштування цієї вулиці. На прохання Марії Олексіївни проектний інститут швидко виготовив технічну документацію.

     - Дорожники пообіцяли мені закінчити через тиждень. Якщо не зроблять, 19 серпня знову поїду на прийом до Бориса Клімчука, - Марія Олексіївна налаштована рішуче. - У Ківерцях є небайдужі люди. Вони вболівають за благоустрій міста. Наприклад, підприємець Олександр Кропивський взявся облаштувати вулицю Заводську і ще один провулок. Я знаю, що він людина слова і свою обіцянку обов'язково виконає, - переконана Марія Туровська. - Нехай знають всі начальники і депутати: Туровська ще не вмерла, і спокою не буде нікому. Така вже я є - не можу пройти, коли поряд щось не так, як треба, - сказала на завершення нашої розмови ця небайдужа громадянка і патріотка свого міста.

     Кость ГАРБАРЧУК.
Джерело: газета «Волинь».

Коментарі

Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.

КОМЕНТУВАТИ

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.