Лицарі двох коліс
Ви, напевно, не раз бачили на вулицях нашого міста відчайдушних хлопців, які виробляють зі своїми велосипедами шалені викрутаси. Вони просто невгамовні, постійно шукають пригод для свого двоколісного друга, рівень адреналіну в їхній крові точно зашкалює, любов до екстріму назавжди оселилася в їхніх серцях. Щодня вони розривають буденну сірість міста, «літаючи» на своїх байках, долаючи десятки перешкод, примушуючи оточуючих широко відкривати роти. Я й сама була шокована, коли одного дня поспостерігала за тренуванням, де побачила все: і стрибки з півтора метрової висоти, і перелітання через двох лежачих людей, і неймовірний спуск з мосту.
Усі ці дивацтва в світі екстріму мають назву велотріал – тобто долання перешкод на велосипеді. Привіз цей спорт в Ківерці Віталик (Шишик) Шишмарьов з братом Андрієм близько чотирьох років тому зі столиці Волинського краю, де раніше і проживали. Коли вони почали кататися в Ківерцях, до них потягнулися й інші місцеві хлопці. А тепер таких лицарів двох коліс у райцентрі близько 10, серед них брати – Володимир та Юрій Чмелі, Рома Петричук та Юра Грищук, та ще кілька, як кажуть самі тріалісти, «карнизів» (читай: початківців). Сьогодні невеликий екскурс в царину велотріалу ми зробимо разом з бронзовим призером Чемпіонату України-2009 Юрієм (Шаріком) Чмилем та старожилом волинського велотріалу Віталиком (Шишиком) Шишмарьовим.
– Хлопці, розкажіть, як і коли ви професійно осідлали велосипед?
– Шишик: Це був 2001 рік. Ми з братом побачили показовий виступ київського велотріаліста в Луцьку і захотіли самі спробувати. Спочатку цим захопився брат, а згодом і я підключився. Ми входили до клубу «Спартак. Екстрім», кожні вихідні виступали на «Проспекті розваг» (була колись така забавка для молоді – ред.), але той рівень, який був тоді, не порівняти з нинішнім.
– Шарік: Цікавитись велосипедами почав десь в сім років, коли розібрав заднє колесо. Потім почав повністю розбирати і збирати велосипед – це стало моїм хобі. Велотріалом почав займатися два з половиною роки тому, спершу їздив на звичайному, трохи переробленому, залізному велику, так званому «самоварі», а тепер маю справжній тріальний. Згодом це зацікавило старшого брата, я купив йому байк, і тепер він теж катається.
– Шишик: Ми всі починали з «самоварів».
– Хто ж був вашими наставниками, навчив вас усіх цих трюків?
– Шишик: Тренерів ніколи і ні в кого не було, кожен сам собі голова. Хлопці дивляться різні відео, і потім намагаються повторити. Для мене невелику основу дала «Енциклопедія екстремальних видів спорту», де зазначені назви трюків, методи їх виконання.
– Шарік: Ага, самі вчаться, а потім собі хребти ламають – жартую :) !
- А як до вашого захоплення ставляться батьки?
– Шишик: Спочатку були проти, сварилися, адже цей спорт дуже небезпечний, травматичний. А тепер у них немає виходу, змушені приймати такими, як є.
– Шарік: Спочатку не розуміли мене, але це просто через те, що не бачили як я стрибаю. А коли я показав відео, не могли повірити, що там я. Та мама ще й досі трохи боїться.
– Напевно, за цей час не раз були серйозно травмовані?
– Шишик: Звичайно, про розбиті руки й ноги годі й говорити, одного разу зламав ключицю, травма й досі дає про себе знати.
– Шарік: А я вибивав зуби, пробивав дірки в голові, ламав руку, хребет в чотирьох місцях пошкоджував…
– Пам’ятаєте свій перший трюк?
– Шарік: Так! Це, звичайно, не такий вже й трюк, але з цього все починалося – я прострибав на задньому колесі три рази, ото тоді радості було! А таким серйознішим був сайт-хоп – я став біля парапету і вистрибнув в бік на 40 см.
– Розкажіть про особливості конструкції тріального байка.
– Шишик: Його вага – 10 кг, а це вдвічі менше, ніж звичайного велосипеда. Рама виготовлена з алюмінію, вона міцна й жорстка. Велике значення мають гальма, які повинні бути суперміцними, в деяких моделях взагалі використовують гальмівну рідину.
– Шарік: Також у нього протиударні ободи та резина, немає сідла.
– Шишик: Та й ціна його особлива, коштуватиме вам такий красень від 3 тисяч гривень.
– Шарік: Наприклад, мій вартує 4 тисячі, але я його хочу продати, щоб купити за ці гроші лише раму…
– Чи потребує цей спорт якогось захисного одягу?
– Шишик: Загалом, ми катаємось без амуніції, але на змаганнях необхідно виступати в шоломі.
– Плануєте брати участь в якихось змагання та показових виступах найближчим часом?
– Шарік: На День молоді їдемо з братом на Чемпіонат України з велотріалу в м. Рівне. На наступні вихідні кататимемось на Дні міста в Рожищах.
– Шишик: Я заохочую і наших «карнизів» брати участь на чемпіонаті в Рівному, нехай покажуть, на що вони здатні, адже найкраще тренування – це змагання. Також в серпні на острові Хортиця буде проходити Чемпіонат Європи «Хортиця-сар», хотілося б поїхати, але це надто дорого.
– Проблема де покататися, знайома всім велотріалістам. А де ж тренується ваша команда?
– Шишик: Ми найчастіше буваємо на вокзалі, біля супермаркету. Також є кілька трамплінів в парку та в лісі поблизу кафе «Дубок». Однак вони уже в досить поганому стані, оскільки територія не огороджена і там катається хто не лінь, навіть на мотоциклах їздять. Минулого року ми звертались в міську раду з проханням виділити нам окрему територію, її ніби й виділили, а от облаштовувати не захотіли допомогти. Пообіцяли трактора, але ми його так і не дочекалися. Зараз рівень команди значно виріс, нам уже мало перепон у місті, та й ганяють нас повсюди. Дуже хотілося б мати закрите приміщення, де можна було б тренуватися і в дощ, і в сніг, і щоб ніхто не заважав.
– Можливо маєте на оці якесь і хотіли б щоб його вам виділили?
– Шарік: Так, в Ківерцях он скільки заводських приміщень простоює, наприклад, Механічний завод. Нам же потрібний майданчик розміром десь 50 на 50 метрів, щоб він був закритим для сторонніх і ніхто нічого не крав, не руйнував і не спостерігав за тренуваннями, бо це відволікає і може призвести до травм.
А в яких містах нашого регіону уже є подібні майданчики?
– Шишик: У Рівному міська рада виділила свою автостоянку під огороджений майданчик для велотріалу – ось як там поважають екстрималів, і це непоганий приклад для нашої влади. Також нещодавно в Ковелі відкрили скейт-парк, але тріалістам там теж буде де покататися. Думаю, в Києві, Харкові є майданчики і під накриттям.
– Шарік: Так і в тому ж Рівному хлопці облаштували колишній ангар, таке величезне приміщення. Нещодавно там катався.
І справді, для усіх велосипедистів, скейтерів та інших екстрималів проблема майданчиків є особливо гострою. Влада, зазвичай, лише нарікає на те, що молодь неактивна, що лише й вміють по барах гуляти, а коли хтось приходить з реальними пропозиціями то це до уваги не беруть, вкрай рідко допомагають реалізовувати насправді гарні ідеї. Потім всі лише теревені розводять про створення молодіжних клубів. Але молодь за це і братися не хоче, бо впевнена, що все рівно ніхто не підтримає, тож навіщо даремно старатися. А мали б зацікавитися, мали б звернути увагу на кожну іскринку таланту, на кожну неординарну, соціально-активну особистість… Тож, потім не нарікайте, бо ж як виховаєте, такими й виростемо!
Ольга УРИНА.
«Вільним шляхом» від 27.06.09р.
Фото Світлани, м. Ківерці
Коментарі
9/12/09
Ви всі кльві,особливо Шишик Вова Юра
Квартал
11/06/10
Чуваки то кльові, а чого нових статей нема чи фоток???
Феміда
Відповідь: а хто вам заважає писати? :)
29/07/10
Так тримати
qwerty
7/10/10
Фото є і багато!просто не виложуємо!
Бодька
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.