НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

На головну

Fort.missia

10-12 липня 2009

Офіційно

Фестиваль проходив за два кілометри від села Поповичі, що на Львівщині, в прикордонній з Польщею зоні. Оскільки це прикордонна територія, то вона охороняється і стороннім там тинятись не можна. Можна тільки раз на рік, під час фестивалю. Фестиваль проходив поблизу фортів кільця оборони Перемишля з часів Першої світової. Велика сцена була змонтована посеред високих трав (в зріст людини) на полі, мала - на одному з фортів. Поблизу фортів і навіть в них самих було багато мистецьких інсталяцій і всякого ленд-арту. Деякі досить глибоко серед руїн і без ліхтарика подивитись їх не вдалось б. На великій сцені була музична частина. На малій - переважно поетично-музична. Організація фестивалю була досить толкова. Наметове містечко частково між травами, частково на узліссі. Дров вистачало, вода була привозна. Кому лінь було готувати, можна було здійснити обмін грошей на різноманітні готові страви. Торгівля велась досить жваво. Дехто, правда, потім нарікав на відсутність у продажу презервативів. :)

Я втомився від такої офіційної оповіді, тому просто пропоную вашій увазі текст мого репортажу для rocknrollforum.com. В розповіді буде чимало незнайомих вам людей, то вже вибачайте. Власне, фотографії вивішувались і текст писався саме для них.

Неофіційно

Вибачте, що писатиму не надто стисло. То, звісно, буде цікаво тільки тим, хто там був, і може тим, хто ще колись збереться поїхати. Щоб було не так нудно, можете поглядати на фотографії.

Першими були Люня з Кліклом. За це їм наш доземний уклін. Вони виїхали на день раніше, тобто ще з четверга (9 липня) на п'ятницю. Як там їм булося, хай самі розказують, ну але ніби непогано, бо зустріли ми їх при здоров'ї і гарному настрої. Їхали і вони, і ми ковбойським потягом Ківерці-Львів, який відправляється з Луцька біля 00:20. Вже в Луцьку помітили чимало молодого люду з рюкзаками, що не могло не насторожити. Але ми зайняли три е-е-е… – боюсь вас ввести в оману – купе. Крім нас з сином були ще Віточка з Валер’яном і три Віточкиних дівчини. Ну, здається, Віточкині, бо ж нащо стільки Валер’яну? Всі ті дівчата – знані в поетичних колах люди, так що ми тішились поважним мистецьким товариством. Потяг цей має одну безсумнівно гарну рису – він дешево обходиться, все інше не дуже привабливе: сунеться страшенно довго і комфортом не обтяжений. Самому в ньому їздити вкрай невесело, але з гарним товариством можна. Але навіть з товариством в ньому рекомендується спати. Ми з сином – як люди найбільш досвідчені – просто розстелилися на лавках і швиденько позасинали. Валер’ян з поетесами ще говорили щось про мистецтво України і про вплив таланту Лесі Українки на політичну ситуацію в Аргентині.

Прибули до Львова біля 7:30. Зразу ж купили квитка на автобус до Поповичів. Втішені наявністю сидячих місць, розбрелись хто куди міг. Ми з сином оглянули собори св. Ельжбети і св. Юра і Львівський цирк, всі інші оглядали привокзальних бомжів. Десь ближче до 10:40 ми прийшли на 5-у платформу і чемно чекали нашого автобуса. Виявилось, що чемними були тільки ми. Бо всі інші просто затрамбували його ще у «відстійнику» автобусів. Наші сидячі місця, звісно, теж. Декого вдалось прогнати, декого ні. Тому частина нашого товариства сиділа, привалена рюкзаками, ще дехто – стояв, привалений іншими пасажирами. Мрійливо згадували наш ковбойський поїзд… Між іншим, від водія дізнались, що рюкзаки звуться проциками, якщо я все правильно почув. Людей з проциками в автобусі вистачало, навіть ще одна група з Луцька була.
Приїхали в Поповичі біля 1-ї години і посунули на фестивальне поле. Там були раді зустріти Люню, Клікла, Олю, Юлю, Христинку, Вітю і ще двох патлатих парубків з Острога – Кабу і Антона. Місце вони для нас підготували чудове – подалі від основного наметового табору і поближче до комфорту. Конкретизувати не буду, бо ж хочеться і наступного року десь там побувати. Поки ми, втомлені дорогою, проводили час приблизно так, Клікл, Люня і інші нам наготували 1-е, 2-е, 3-е і компот.

Далі була мистецька програма. Вокально-хореографічний проект з Польщі та Словаччини і група Dalai Lama залишили нас задоволеними – ми їх не слухали. Далі були Pigs Like Pigeons з Перемишля. Ми їх місцями слухали, але не зворушились. Львівське тріо «Дивні» ми з сином послухали (я був знайомий з ними по записах; музика в них справді трохи дивна, але мені подобається). Якби вони ще трохи впевненіше тримались на сцені, було б взагалі кльово. Далі був ShockolaD і народ став стягуватись. Їхній виступ, як завжди, був дуже класний. Ну а після Шоколаду заспівав Мертвий Півень. Це, звісно, словами не передати. Народу вже наштовхалось дофіга, всіх перло, ковбасило і розпирало від щастя. Навіть я забув, що вже давно не танцюю, і стрибав разом з сином, як юний козел. Ефектним було падіння Барбари з більш як двометрової по висоті сцени спиною на руки фанів і його «заплив» по руках на метрів 60. Десь посеред цього хаосу між нами виник RRRrrr. Заявленого в програмі варшавського Voo-Voo після «Півня» не було. Мабуть, вирішили, що RRRrrr з нас вистачить.

Вернулися в табір. Ми з сином вклались спати, а народ там ще говорив про музику, літературу, трипільську культуру і проблеми вищої школи. Іншими словами – квасили. Так що прокидались потім довго. Дехто болісно. В неділю нас покинули три поетеси і ще якісь люди, котрі доліпились ще в суботу. Нас лишилось 13 і нам було добре. Ходили дивитись мистецькі інсталяції, уважно слідкуючи, щоб не вступати в інсталяції іншого роду (хто був, той мене зрозумів), дивились форти, їли. Orchestra Vito і «Файно» проігнорували. Чули в Майдані, так що могли собі дозволити покрутити носом. :) Прийшли до великої сцени вже аж на Ґорґішелі. Там все було нормально, позитивно, очікувано. Потім вийшов Чубай і «Плач Єремії». До речі, на барабанах був Андрій Надольський, який колись був з «Мертвим Півнем» у Майдані. Чубай настроювався хвилин 40-60, чим відверто затрахав публіку. Зате мій син пройшов майстер-клас зі свисту у Клікла. Про виступ «Плачу» розказувати не буду, бо щось не хочеться. Звісно, гарні пісні, гарне виконання, але відверто жлобське ставлення Чубая до публіки. Ну принаймні мені так здалось. Може через таку загальну атмосферу мій син трохи знервувався і ми пішли звідти ще на початку пісні на біс.

Наступного ранку знов довго спали, снідали, довго збирались. Покидали територію табору практично останніми. :) Знов ледь запакувались в автобус з тим самим водієм і приїхали до Львова. Найбільш нетерплячі поперли на автовокзал, а ми чекали ковбойського дизеля. Назад їхати було весело. Грали в інтелектуальні ігри. Сусідній вагон був не такий мистецький, то там грали у фрізбі. Додому я потрапив о першій ночі. П’яний і задоволений. :)

Висновки.
Фестиваль класний. Звісно, огріхи в організації були, але загалом було дуже класно! Хочу ще.
Товариство наше теж було дуже файним.
Треба перед виїздом добре вивчати графіки руху транспорту. Роздрукувати і мати десь під рукою.

Ще трохи фоток тут: субота, неділя.

P.S. Якщо хтось щось має додати, виправити, заперечити, буду радий.

zeppelin

P.P.S. Оригінальний звіт для форуму тут. Офіційний сайт фестивалю тут.

Коментарі

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.