НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

На головну

ЛЮБІТЬ ЖИТТЯ – ВАМ Є ДЛЯ КОГО ЖИТИ

Його життя схоже до бумеранга – як ти його віддаєш, так воно повертається сторицею любові і поваги від тих, кому допоміг – врятував життя. Мав рацію і великий Гіппократ, який зазначав: «Любов до лікарського мистецтва – це і є любов до людства».

Нині ніщо не змінилося під сонцем: ні прагнення людей бути здоровими, ні їх вдячність рятівникам, які торкаються найсвятішого – життя і здоров’я.
Ці слова можна впевнено адресувати знаному і шанованому лікарю-педіатру, завідуючому дитячою поліклінікою Віктору Федоровичу КОРИЦЬКОМУ.
А доповнить зміст слів ще й розповідь про героя цього нарису як про особистість неординарну, надзвичайно віддану обраній справі, для якого здоров’я дітей стало справою життя і втіленою мрією.

"Я БУДУ ХОРОШИМ ЛІКАРЕМ"

Після закінчення Березнівської середньої школи Рівненської області перед Віктором  розкрився широкий вибір  вузів і професій.

На той час, а це були 60-ті роки, престижною вважалася медична освіта і відповідно лікарський фах. Тож цілеспрямований і наполегливий випускник Віктор Корицький без особливих вагань і за покликом серця подав документи до Тернопільського медінституту. Склав іспити  і був зарахований студентом.  І тоді, чи то з радості, чи  з волі Божої він сказав: «Я буду хорошим лікарем, працюватиму на благо здоров’я пацієнтів, лікуватиму їх. Я з чистим сумлінням візьмусь за справу, якій присвячу усе своє життя».

Ці слова, мовлені ним у добрий час чи годину, – справдилися.

Після закінчення навчання Віктор Федорович приїхав у село Малі Дорогостаї Рівненської області й очолив дільничну лікарню. Через рік до нього приїхала дружина Надія Климівна, теж лікар-терапевт. Роботи молодим фахівцям вистачало, село велике та й прилеглі  – не менші: дітей оглядали, хворих приймали, лікування призначали, на виклики виїжджали...

На той час лікар у селі вважався надзвичайно високоосвіченим – його поважали, шанували, обожнювали.

- Про перше місце роботи і ту ношу відповідальності, які довелось звідати у молоді роки,  залишились найкращі спогади. Люди там дуже добрі, йшли до мене зі своїми болями, а я –  допомагав.  Робота настільки поглинула в обійми, що здавалось – тут моє коріння, тут я залишусь назавжди, – згадує співрозмовник.

Та сімейні обставини змусили Корицьких повернутись у Ківерці, до батьківської оселі Надії Климівни. Тут народились сини - Сергій і Роман, тепер радують серце внучки – шістнадцятирічна Вікторія і п’ятирічна Даринка.

Уже в рідному місті Віктор Федорович формувався як педіатр, бо любов до дітей – те мірило, яке стало визначальним у виборі подальшої професійної стежини, а працездатність допомогла осилити бажання.

Роки минали, а клятва Гіппократа, традиційно виголошена у студентські роки, стала для нього символом служіння людям: 18 років працював районним педіатром і водночас дільничним, нині завідує дитячою поліклінікою й працює дільничним педіатром.

Він простий, звичайний лікар, наділений особливим даром, талантом, за яким стоїть щоденна праця. Чуйний і доброзичливий до людей – завжди в клопотах і пошуках ефективного лікування маленьких пацієнтів. Разом із бригадою медиків часто виїжджає на медогляди дітей у садочки, навчально-освітні заклади міста і району.   

ДЯКУЮ,  ЛІКАРЮ!

Особливих заслуг у Віктора Федоровича немає. З його слів, він нічого особливого не робив.

Втім лікарю Корицькому дякують колеги, вдячні пацієнти.

Щирі слова адресує наставнику Віктору Федоровичу завідуюча педіатричним відділенням ЦРЛ Людмила Леонідівна Хомік:
- Добре, що є лікарі, здатні навчити, підказати, порадити, допомогти … Коли я переступила поріг дитячої поліклініки саме Віктор Федорович мені багато допоміг. У нього я вчилась, до його думок прислухалась.  Ми й нині радимось з багатьох питань, які стосуються діагностики та лікування дітей. Завдячую долі, що звела мене з таким мудрим наставником і горда, що він - мій земляк.

- Я працюю з Віктором Федоровичем на дільниці  уже більше 10 років, – мовить медсестра  педіатричної дільниці Тетяна Петрівна Єпіфанович. – Знаю його як добру, працьовиту  і чуйну людину. Він ніколи й нікому не відмовляє в допомозі. Про його професійний рівень говорить кількість пацієнтів, які приходять на прийом саме до Корицького, та й  викликів до хворих дітей у цього лікаря найбільше. Колись я запитала 5-річного хлопчика-пацієнта ким він хоче стати, коли виросте? Той впевнено відповів: «Хочу стати Корицьким!».

- Була свідком, – розповідає  старша медична сестра дитячої поліклініки Катерина Віталіївна Алексюк, – коли привітати лікаря з ювілеєм прийшли маленькі пацієнти. А що ще може бути ціннішою нагородою за працю?! Знаю завідуючого дитячою поліклінікою не так давно, але, щоб розпізнати хорошу людину, багато часу й не треба. Він – чудовий керівник і лікар від Бога. Ці слова підтвердженні фактами – численними викликами. Мені теж доводилось звертатись за медичною допомогою чи порадою, оскільки виховую дитину. Віктор Федорович завжди залишиться людиною – надійною, доброзичливою. За це – щира вдячність. Ми Вас любимо, поважаємо і цінуємо!

 Ківерчанка Галина Андріївна Довгун, бабуся двох внучок: 
- Мої внучки Мар’янка і Валерія, – пацієнтки Віктора Федоровича.
На дільниці, яку обслуговує,  знає кожну дитину. Він відповідальний фахівець, сумлінний лікар-педіатр, який працює чесно і самовіддано. Ми щиро вдячні йому за надану кваліфіковану допомогу.

Інна Левасюк, жителька м. Ківерці:
- І в день, і в ночі, у свята, і в будні приходить на виклик Віктор Федорович. Він лікар душі: уважно розпитає про стан доньки Наталії, посміхнеться крізь окуляри, порадить, вселить надію на одужання. Це його й вирізняє із когорти лікарів-педіатрів.
Своєю добротою, знанням справи повертає тисячі маленьких пацієнтів до повноцінного життя. Його тепло, увага – гідні глибокого визнання. Дякую Вам за вірність клятві Гіппократа.

ПОКЛИКАННЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ

 Із 60 прожитих років – 38 віддано медицині. За плечима усе  трудове життя: з проблемами і щоденними дитячими болями, материнськими стражданнями заради торжества життя і цінного досвіду. Саме досвід роботи лікарем-педіатром став для Віктора Федоровича  глибоким переконанням: бути медиком - не професія, а покликання на все життя!  Це та Божа іскра, яка дається найвідданішим.

Отож, до славного літопису медиків району, яскраво впишеться і Ваша, Лікарю, праця. А слова вдячності, виголошені на Вашому ювілеї та з нагоди професійного свята, – нехай здійсняться. Хай надалі не­вичерп­ною буде Ваша доброта, бажання прийти на допомогу, розділити чужий біль, допомогти у важку хвилину.

Нехай ніколи не залишає Вас відчуття піднесення за свою професію, щастям повниться  кожен новий день, а праця, на благо здоров’я дітей, приносить задоволення і радість. Нехай ніколи не полишає Вас та родину щаслива доля й повага громади. Любіть життя - Вам є для кого жити! Пам’ятайте, що й на заслуженому відпочинку, вдячні пацієнти не дадуть Вам відпочити. Повірте, так буде!

 А з нагоди професійного свята нехай щирі вітання приймають усі медики, а особливо колектив, в якому працює лікар Корицький – районна дитяча поліклініка, усі педіатри, чиє покликання – берегти здоров’я діток.

Марія КОРОЛЮК.
Фото автора.

Джерело: «Вільним шляхом» від 19.06.2010 р.

Коментарі

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.