НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

На головну

ПРО ВИСОКЕ І БУДЕННЕ,
або "Можеш робити що захочеш, поки не захочеш їсти"

Живе у Ківерцях добрий і незвичайний чоловік - Микола Олександрович Герун. Живе своїм тихим, розміреним життям і так само тихо та непомітно творить свої маленькі шедеври.

Чому про нього до сих пір ніхто не знає? Бо скромний він, нікому про себе і свій талант не розповідає. Але мені поталанило з ним познайомитись та поспілкуватись, і скажу, що Микола – дуже цікава людина, крім того, ще й майстер своєї справи. В його руках брус деревини перетворюється на скульптуру із власною історією, думками і неповторним характером. Щоб творити такі шедеври, потрібно самому прожити багате, насичене і цікаве життя, мати відкриту душу та велике серце. Творча людина у всьому така: і в роботі, і в житті, і в мисленні.

Лише згодом, прослуховуючи нашу з Миколою розмову з диктофона, зрозуміла - вся вона була щиро розбавлена сміхом (і це без жодного анекдота - авт.). Настільки у Миколи Олександровича тонкий та вишуканий гумор. Його щире, іронічне ставлення до життя, глибока філософія і життєва мудрість просто заворожують. То чи можуть творіння такого майстра бути не надзвичайними, не геніальними?

По суті. Про ремесло.

- Давно займаєтесь різьбою?
- Років 15. Попросили мене якось зробити сувенір в Канаду. Я вирізьбив гуцула з трембітою. І пішло-поїхало.
- Де працюєте? Де Ваша майстерня?
- Вдома, зазвичай на лоджії, зимою на кухні. Раніше працював з іншими хлопцями, то четверо і, навіть, п’ятеро поміщалися на кухні. Жінка спочатку плакала, кухню на що перетворили, а потім змирилася. Воно непоганий прибуток приносило, коли здоров’я було.
- Все робите на замовлення?
- Часто роблю сам, а потім доводиться шукати замовника, або дарувати. Не мало я уже подарував.
- Шахи для себе робите?
- Починав для себе, але приїхав один такий заможний чоловік, побачив і вже замовив.
- Скільки потрібно часу на одну таку фігурку?
- Залежить від натхнення. По-перше треба придумати, яка вона буде, бо я їх не копіюю. Залежить ще від настрою, від здоров’я, пори року, тобто освітленості. Якщо сонечко світить влітку, то можу працювати з 6 ранку до 11 вечора, тоді можна зробити фігурку за день (якщо вона маленька і нескладна), таке бувало. Але бувало, що й за місяць не виходило.
- Яка вартість такої роботи?
- Залежить від того чи в комплекті. Давно вже не продавав. Раніше за одну платили від 100 до 200 у.о. Все залежить від того, як вдасться  домовитись.
Перше серйозне замовлення було з Німеччини, то замовник хотів щоб пересилка, все було офіційно. Я все оформив. За перший місяць заробив 1300 марок. І з того мені лише 150 гривень перепало, коли чесно все сплатив. Але то сталося через відсутність досвіду ведення бізнесу, деяких витрат можна було просто уникнути, але… Та й давно це було, десь у 90-х.
- Замовники всі з закордону, чи бувають і українські?
- Були з Америки, з Німеччини, є і в Україні чимало замовників.
- А є роботи не на замовлення, не для продажу, а для себе, для душі.
- От, захотілося - зробив Степана Бандеру. Він дійсно був героєм… Прикро лише, що знаємо про нього дуже мало. 
- У Вас не було бажання зробити якусь грандіозну роботу, або виставку?
- Було.
- А що заважає?
- Їсти хочеться. Мушу робити те, що замовляють.

- Після того, як вирізьбили, шліфуєте, лакуєте?
- Ні, нождачка тут не повинна торкатися. Можна лакувати, воскувати, а можна взагалі нічим не покривати, як замовник захоче.
- Яку деревину використовуєте?
- Липа. Вона найкраще підходить для художньої різьби.
- На що йде основне навантаження?
- На мозок, на нерви… хребет страждає.
- Бувають періоди коли не можете нічого робити і все відкладаєте в сторону?
- Буває. Тоді на грані депресії, треба себе просто витягувати.
- Яким чином витягуєте себе з неї?
- Намагаюся не працювати до того, щоб аж впадати в депресію. А взагалі найкраще, це змінити роботу, чимсь іншим займатися. Часом хочеться щось зовсім не пов’язане з творчістю, з деревом (якщо дерево, то хіба різати його, чи рубати).
- Різьбу сприймаєте як хобі, чи як роботу?
- Спочатку це було хобі. Хоча, до того я вчився на різьбяра, але не думав, що це стане справою мого життя. Взагалі то, я хотів щоб моя робота була пов’язана з якимись далекими подорожами, щоб відкривати якісь острови…але…

Про інше

- Якщо не різьба, не дерево, чим тоді займаєтесь?
- Читаю. Історичне, документальне, «дикоментальне», українська історія цікавить, глибока історія пов’язана зі слов’янами.
Екстрасенсорикою колись займався, йогою… всього хотілося попробувати і були хороші результати. Але, то треба багато часу і зусиль...
- Є щось таке, чим хотіли би ще зайнятися, але ніяк «руки не доходять»?
- Шкодую, що не поступив навчатися. В мене було дуже багато і направлень, і запрошень на навчання. Я дуже легковажно до цього ставився.
- Чому зараз це не реалізуєте?
- Напевне, вже вік не той.

Просто про життя.

- Яка філософія Вашого життя? Якими законами керуєтесь?
- Якщо торкатися християнської філософії, то в Ісуса є прекрасний вислів: "Чини так, як хочеш, щоб чинили відносно тебе". Це ж казав і Будда. Це мені найбільше подобається. Я це приймаю, дотримуюсь цього.
- Завжди виходить?
- Намагаюся.
- Що Ви найбільше поважаєте в людях?
- Найбільше - чесність, порядність, і те, що правда, не всім притаманне – це прагнення до чогось нового.
- Що керує Вашим життям?
- Багато чого. Сьогодні одне, завтра інше… а взагалі моїм життям керує мораль. Вірю в долю, але не думаю, що це така фатальна річ, яку не можна змінити. Гроші – це досить така необхідна річ в житі, але ганятися за ними, це теж безглуздо.
- Пробували?
- Пробував.
- І як?
- Бувало по всякому. Бувало і вдало, але ті гроші в мене ніколи не затримувались. Так само, як легко приходили, так само і йшли від мене. А ті гроші, що важко давалися мені, теж не затримувались. Я навіть не помічав, де вони поділися.

Про мистецтво

- Не можу себе порівняти з великими майстрами, про яких пишуть в книгах, я надто далекий від цього, і ніколи цього, напевне, не досягну, хоча дуже хочеться. Бачу як працюють люди, які справді горять, які справді хворі на це і вони не можуть по іншому. Я знаю, що і в мене щось таке є, закрався той вірус. Можу вночі зірватися і різьбити, або малювати. Але я, напевно, багато опустив. Єдине чим можу наверстати, це, якщо буду працювати з якимось молодим, бажаючим стати різьбярем, учнем. З одним, з двома, з багатьма. Хоча, не думаю, що може багато їх бути. Бо були такі, приходили, але один палець порізав – більше не приходив, інший спробував інструмент заточити, і питається: «Як, щоразу, перш ніж різьбити, треба точити того інструмента?» Це не для нього, і теж більше не приходив. Різьбяр – це ж не лише художник, це мусить бути і слюсар.

- Але якби хто забажав займатися цією справою, то Ви б з радістю навчали?
- Так. При цьому не просив би ніякої платні. Але треба, щоб людина горіла цим, і вже щось вміла. Якщо вона не горить цим, то буде горіти від цього. Без жагучого бажання краще туди не йти, краще займатися чимсь іншим. У поетів є таке: «Якщо можеш не писати – не пиши».
Коли різьбиш і не виходить нічого, з того можна, хоча б, дрова взяти. Багато було і в мене дров. І зараз є там велика коробка. Я, часом, дістаю звідти якісь такі фігурки химерні, і роблю з них ложки.

Про високе і буденне

- Якщо художник справжній, то він ніколи не піде на поводу у замовника. Це моя така думка, сьогоденна. Колись одному моєму знайомому вчитель сказав: «Ось ти закінчив училище, тепер можеш робити що захочеш, поки не захочеш їсти".

Ірина Солтисюк,
9.02.09р.

Цікава репліка під час бесіди: "Вегетаріанцем був - стільки втратив".

P.S. Після ознайомлення з написаним матеріалом:
"От, зробили з мене святого… я звичайна людина. Зі всіма властивими їй недоліками" - по-доброму обурюється Микола Герун.

* - матеріал не пройшов коректорської правки.

Коментарі

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Повідомлення перед публікацією модеруються, тому писати образи і нісенітниці нема сенсу, а розміщення відбувається з деякою затримкою. Повідомлення з некоректним підписом (на зразок "Я" чи ":-)") не проходять.