| 14-05-10 . |
: Today_and_all_counter |
Ще раз про "Звитягу-2010" - враження учасника. Tarantul the BEST!
... розповім свою історію про "Звитягу 2010"...1 День
Для мене все почалось, ще десь о 6 годині ранку... Оскільки нам потрібно було зібратися біля Адміністрації… Останні слово про гарну поведінку в автобусі (прохання не розхитувати) Ольги Володимирівни і в дорогу… Приїхали в Луцьк і найважчим на той час було чекання!!! Близько 11:00 шикування і нарешті ми виїхали. Нам дуже пощастило оскільки ми їхали своїм автобусом і не потрібно було йти до місця розташування Ради Вищих Спостерігачів (яку потім перейменували на Раду Вищих Сил) приблизно 2 км. Прибули на місце і відразу у нас 6 дезертирів (учні з районної гімназії зрозуміли, що їм це не до снаги). Але нас цим не налякати і ми готові до гри. Отже…
Відкриття
Для мене, як для людини яка вперше поїхала на «Звитягу» все було нове і цікаве. По-перше, мене дуже здивувало те, що буквально 4 людини організували майже три сотні (а не 2) людей. Відкриття проводилось без «фаршу», тобто жодної підсилюючої апаратури. Все відбувалось під командним голосом друга Вітра (голови МГО «Національний Альянс» Ігоря Гузя), гімн співали всім табором. Ви тільки уявіть, як це звучить, коли майже три сотні людей його співають. Благословення священика з м. Києва і «останній» шанс поїхати додому.
Ось і почалось… стоячи у лаві відчула себе призовником, якого командир вибирає. По збігу обставин склалось так, що всі мої друзі з Ківерець потрапили до сотенного Бойка, а я до Вія. Не встигши розчаруватись я почула, що є можливість потрапити до друзів. Мабуть, ще не всі зрозуміли про що їх питають, як я вже була там. Далі нас розділили на 3 чоти, а кожну чоту на 3 рої. Приємно було бачити те, що Барс (мій друг з Ківерець, який так само як і я вперше на звитязі) став ройовим.
Маленьке тренування по шикуванню і в дорогу у пошуках місця нашого проживання протягом 4-х днів. Йшли довго. Після 3-х годин блукання лісом, ми дійшли до місця таборування. Зупинили свій вибір на гірці (220м, як я потім побачила на карті) серед густої рослинності і крутими підйомами, де ворог мав знайти нас не скоро.
Однією проблемою було те, що найближча водойма була за 4км від нашого табору і те, що це було болото. Отже, цінувалась кожна крапля води. Знову шикування, розповідь про те, яка важлива ця «Звитяга», оскільки це була 5 ювілейна, а рахунок був 2:2, і про те, що ми повинні не жаліти ані себе, ані противника.
Наступила ніч і вже за традиціями теренової гри опівночі ми стали «вояками» про, що свідчили пов’язки, які символізували життя. Це була єдина ніч, яку ми більш-менш спали.
2 День. Перші ознаки «війни»
Цілу ніч про себе давали знати «сови», які на ранок виявилися розвідниками «Чорних псів». От і все… Ми очікували напад. Так склалося,що більша половина нашої сотні це люди, які вперше на звитязі. Тож нам було проведено декілька тренувальних боїв. Потім був бій «воїнів-дідів» і «воїнів-духів». Приємно сказати те, що молода тренувальна команда (в складі якої була і я) просто «порвала» стариків. Це звісно підняло всім молодим бойовий дух (що не такі ми немічні). Потім сотенний Бойко декільком кращим, які проявили себе в «бою» дав згущівку, чесно признаюсь мені теж дісталась.
Ось і прозвучало перше «Алярм!», тобто «Тривога». Ми відразу стали біля щогли з прапором, яку перед тим обмазали маргарином і облили олією. Адреналін вирує по крові, серце калатає, але ми стоїмо і очікуємо напад. Ось вони! «Чорні пси». Істеричний крик дівчат, мужня стінка з найкращих і найсильніших хлопців сотні. Одним словом «війна». Бій так швидко пролетів, що й не всі зрозуміли, що трапилось. Зазвичай бій триває 5хв.
Дуже круто відчувати себе переможцем і кричати «Вовча сотня!» Я, як спортсмен не відчувала такого навіть, коли ми вигравали змагання. Потім сотенний Бойко нам признався, що він не очікував, що ми виграємо бій, адже у такому нападі довелось виграти лише 1 раз, а ми зробили це вдруге. Важче стало з настанням ночі.
3 День
Нічка обіцяла бути «веселою» і я вам скажу, так воно і було. Розлючені своїм програшем «пси» не давали нам спати всю ніч. Найменший шурхіт і ми підриваємось від «Алярми!» Хоча, завдяки цьому у нас з’явилась частота «Пес-FM», яку вели Dj Німий і Спецназ. Молодці хлопці! Стомлені нічними псевдо боями десь о 4 год. ранку відбулось шикування і рушаємо на ворожий табір.
Ще з вечора наші розвідники знайшли табір «псів» з точністю до 400м. Зібрались з думками, налаштовуємось і в перед. «Чорні пси» розташувались біля водойми. Це вам не 2 дні жити на сухпайках і пити болотяну воду, якої також було не багато. У «бійців» сотні Вія чомусь з’явився страх, коли вони нас побачили. Хоча мені також було страшновато.
Тиша… Голос бунчужного Сокола «В атаку!» І понеслась… На землі валяються і білі, і червоні. Цей «бій» був, мабуть, найдовший. Оборона була слабенька. Друг Ющенко дістався до прапора і перед нами залишались лише кілька «живих» червоних. Ура! Перемога!
Ми щасливі повертаємось в табір і там нас чекає неприємний сюрприз. Наш прапор був викрадений ворожими розвідниками.
От халепа! Але в нас була перевага по кількості «вбитих», отже «псам» для перемоги потрібно було повернути прапор. Егеж! Ось вам! Недочикаєтесь. Ми були чітко налаштовані на те, щоб показати «псам» «де раки зимують»
4 День. Фінал
Ворожий прапор знаходиться у наметі біля щогли. Близько 40 «бійців» сидять і очікують напад. Але сон бере своє, майже 2 доби без сну. «Алярм! Алярм!» «Чорні пси» наступають. Ми з ліхтариками, дійсно біжать. Повна «бойова» готовність.
«Бій». Від їхнього тиску наш народ падає. Ми не бачимо де, хто, але все ж таки…
Перемога! Знову «пси» біжать «піджавши хвости»! Але, як виявилось їх було лише біля 60. Інші ще десь блукають. Відповідно повна «бойова» готовність. Вже починає світати, а отже, ми вже не «сліпі котенята».
Люди трішки розслабились, почали грати в ігри. Чим ближче до 10год. (о 10:00 закінчення гри), тим більше в мені адреналіну. 9:20 ламається гілля, земля гуде, «Чорні пси» нападають.
Декілька хвилин і перемога знову за нами, але ні… Ще 2 десятки «псів» десь ходить. Вся «Вовча сотня» оберігає намет. Ще 15хв. до кінця, 10хв. до кінця, 5хв., 1хв., останніх 15сек відраховуємо, 3, 2, 1 – ПЕРЕМОГА!!!
Всі радіють, скачуть, кричать. Сотенний Бойко радіє, бунчужний Сокіл отямився, коли його підкидали. Останнє шикування, збір табору і вихід до РВС.
Особисто для мене 4 день був найважчим. Не через те, що мало спали, погано їли, а через те, що потрібно їхати додому, а так не хочеться розлучатися з друзями, які з’явились тут.
Урочисте закриття
Оголошення переможців, кращих таборовиків. У сотні Вія став Чорнота, а у нашій Тарантул. Момент прощання, обміну контактами, обіцянки на наступну «Звитягу» і дорога додому.
Особисто від себе хочу подякувати:
Бойко: Про такого сотенного тільки й мріяти.
Сокіл: «Воїн» ще той! Дякую за терпіння, за лекції, на яких ми вдосталь накормили комарів, за те, що ти дав багатьом зрозуміти, що Україна понад усе, за гарний настрій і звичайно за ПЕРЕМОГУ!
Ліана: Якби не ця ройова, я б не стала кращою таборовичкою.
Німий і Спецназ: А вам за «Пес-FM», бій «джедаїв» і взагалі за те, що я вас знаю.
Білка: За допомогу у знешкодженні «псів». На наступній «Звитязі» добав собі Скажена)))
І всім тим, хто додав немало зусиль, щоб ми виграли!
P.S. Розвію декілька міфів про «Звитягу»
Міф №1 Дівчат б’ють і ламають руки
БРЕХНЯ. Я приїхала додому з 2-ма синцями. На грі застосовуються лише прийоми боротьби
Міф №2 Мужики за 30 нападають на дітей 15 років
БРЕХНЯ. Середній вік учасників 17-19 років
Міф №3 Тут готують смертників
БРЕХНЯ. Тут готують людей до захисту країни і в першу чергу себе.
Tarantul
Неформат: спасибі ... і вітаємо :)
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
- 2010 : , , , , , , , , , , ,
! , . .
14/05/10
Молодець, постаралась викласти все як найчіткіше. Та от, що я вам друзі скажу - словами вражень не передасиш, це треба було бачити!
Василь