| 09-03-12 . |
: Today_and_all_counter |
Геній українського народу
9 березня 1814 року у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) народився великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель та революціонер – Тарас Григорович Шевченко, відомий також як Кобзар.Кожна національна література має свою, скажімо так, центральну постать. Протягом століть чи навіть тисячоліть існування літератури в кожній країні народилося багато видатних поетів і прозаїків, драматургів та філософів, твори, яких є національним та світовим здобутком, які залишаються в житті народу назавжди, а їхні твори цитуються і перечитуються ще багато віків. Але серед видатних мислителів та літераторів завжди виділяється постать, велич якої виходить за межі мистецтва: ця людина стає духовним наставником, і символом нації. В українській літературі та культурі такою постаттю, беззаперечно є Тарас Шевченко. Тільки літературна спадщина Шевченка - це "Кобзар", 9 повістей, пєса "Назар Стодоля", уривки драматичних творів, щоденник та листи. Найвiдомiшi твори: збiрка поезiй "Кобзар", поеми "Гайдамаки", "Катерина", "Сон", "Кавказ", "Єретик", "Наймичка", "Марiя", "Неофiти", послання "I мертвим, i живим... землякам моïм...", поема-мiстерiя "Великий льох", iсторична драма "Назар Стодоля", цикл поезiй "В казематi", повiстi росiйською мовою ("Художник", "Музыкант","Близнецы", "Княжна" та iн.), "Щоденник" ("Журнал") (росiйською мовою).
Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові до Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу.
Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського народу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні розмовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів.
Думки і почуття поета, які він висловлює в своїх рядках, глибинні та непрості, більшість із них не втратила своєї актуальності: хіба можуть втратить актуальність роздуми про облаштування держави та справедливого суспільного ладу, про стосунки між людьми, про цінність людського життя? Ці проблеми є нерозв’язаними і будуть вони нецікавими лише тоді, коли ми житимемо в ідеальному світі, в ідеальному суспільстві, в ідеальній державі…
Не можуть залишити байдужим пророчі слова написані Тарасом Григоровичем у творі "І мертвим, і живим, і ненародженим ":
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Дуже прикро, що багато хто з сучасних українців досі не відкрив для себе справжнього Шевченка: глибокого філософа, тонкого лірика. Усі ми маємо неупереджено подивитись на цю геніальну постать, дозволити собі побачити в ньому щось нове, досі невідоме нам. Тоді ми відчуємо, що Тарас Шевченко є дивовижним літератором та філософом, а його твори, окрім звичних для нас соціальних проблем, містять стільки мудрості та глибини, що можуть стати підручником життя для сучасної людини.
Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украïнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi.
I в своïх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував
свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiєï боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноï культури.
Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: “Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури” (Луначарський); “Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі” (Курелла, Німеччина); “Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками” (Камілар, Румунія); “Поки бються серця людей, звучатиме і го¬лос Шевченка” (Хікмет, Туреччина); “Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі” (Якубець, Польща).
З 1918 року вшанування памяті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито памятники поетові у Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо, могилу великого Тараса оголошено заповідником, імя Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його імям названо навчальні заклади і наукові установи, вулиці, бульвари, площі, пароплави, а починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва.
Тарас Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років, загинув 10 березня 1861 року у Петербурзі. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом царських жандармів.
Ховали Шевченка на Смоленському кладовищі. За труною йшли його численні друзі і знайомі, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Лєсков, Л. Жемчужников, І. Панаєв та багато інших. Над свіжою могилою поета були виголошені промови. Виступив революціонер-демократ Микола Курочкін, один з найкращих перекладачів творів Кобзаря на російську мову. Його виступ, пройнятий сердечною простотою і щирістю, весь час переривався риданнями самого промовця і присутніх:
"Ще одна могила розкрилася перед нами! Ще одна чиста, чесна, світла особа залишила нас; ще одна людина, яка належала до високої сім’ї обранців, яка висловила за народ найсвітліші його поривання, яка вгадала найсвітліші його бажання і передала все це невмирущим словом,- закінчила гірке життя своє, переповнене боротьбою за переконання і всякого роду стражданнями… Все його життя було низкою випробувань; ледве під кінець йому усміхнулося щастя: він бачив початок тієї суспільної справи, до якої линув всією душею… Не дожив він до здійснення тих начал, поширенню яких сприяв своїми піснями… не про багатьох можна сказати, як про нього: він зробив у житті свою справу! Щастя у житті було не для нього,- його чекає інше, посмертне щастя - слава…"
Богдан Сурмик,
помічник депутата міської ради.
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
- 2010 : , , , , , , , , , , ,
! , . .