| Íîâèíè • 09-03-12 ð. |
Ïåðåãëÿäè: Today_and_all_counter |
Геній україн�ького народу
9 березнÑ� 1814 року у Ñ�елі МоринцÑ�Ñ… ЗвенигородÑ�ького повіту КиївÑ�ької губернії (нині Ñ�ело ЗвенигородÑ�ького району ЧеркаÑ�ької облаÑ�ті) народивÑ�Ñ� великий Ñ�ин українÑ�ького народу, геніальний поет Ñ– Ñ�амобутній художник, миÑ�литель та революціонер – ТараÑ� Григорович Шевченко, відомий також Ñ�к Кобзар.Кожна національна література має Ñ�вою, Ñ�кажімо так, центральну поÑ�тать. ПротÑ�гом Ñ�толіть чи навіть тиÑ�Ñ�чоліть Ñ–Ñ�нуваннÑ� літератури в кожній країні народилоÑ�Ñ� багато видатних поетів Ñ– прозаїків, драматургів та філоÑ�офів, твори, Ñ�ких Ñ” національним та Ñ�вітовим здобутком, Ñ�кі залишаютьÑ�Ñ� в житті народу назавжди, а їхні твори цитуютьÑ�Ñ� Ñ– перечитуютьÑ�Ñ� ще багато віків. Ð�ле Ñ�еред видатних миÑ�лителів та літераторів завжди виділÑ�єтьÑ�Ñ� поÑ�тать, велич Ñ�кої виходить за межі миÑ�тецтва: цÑ� людина Ñ�тає духовним наÑ�тавником, Ñ– Ñ�имволом нації. Ð’ українÑ�ькій літературі та культурі такою поÑ�таттю, беззаперечно Ñ” ТараÑ� Шевченко. Тільки літературна Ñ�падщина Шевченка - це "Кобзар", 9 повіÑ�тей, п´Ñ”Ñ�а "Ð�азар СтодолÑ�", уривки драматичних творів, щоденник та лиÑ�ти. Ð�айвiдомiшi твори: збiрка поезiй "Кобзар", поеми "Гайдамаки", "Катерина", "Сон", "Кавказ", "Єретик", "Ð�аймичка", "МарiÑ�", "Ð�еофiти", поÑ�ланнÑ� "I мертвим, i живим... землÑ�кам моïм...", поема-мiÑ�терiÑ� "Великий льох", iÑ�торична драма "Ð�азар СтодолÑ�", цикл поезiй "Ð’ казематi", повiÑ�Ñ‚i роÑ�iйÑ�ькою мовою ("Художник", "Музыкант","Близнецы", "КнÑ�жна" та iн.), "Щоденник" ("Журнал") (роÑ�iйÑ�ькою мовою).
Серед великих ді�чів, чиї �ерц�, талант, поми�ли �пр�мовані на �лужінн� народові, чи� душа �повнена ви�окої любові до Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих �тупенів, він �праведливо вважаєть�� одним з найбільших патріотів у�іх ча�ів і народів. Мало хто в і�торії �вітової культури з таким вогнем душі захищав �вободу і незалежні�ть батьківщини, че�ть і гідні�ть народу.
Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і �оціальної �амо�відомо�ті україн�ького народу. Боротьба проти будь-�кого гніту, в тому чи�лі й національного, була в конце�ії Шевченка боротьбою за те, щоб розчи�тити шл�хи дл� вільного розвитку �к україн�ького народу, так і інших гноблених народів. І в�е це він робив не балачками, ні розмовами, а великою, геніальною �илою �воїх поетичних творів.
Думки і почутт� поета, �кі він ви�ловлює в �воїх р�дках, глибинні та непро�ті, більші�ть із них не втратила �воєї актуально�ті: хіба можуть втратить актуальні�ть роздуми про облаштуванн� держави та �праведливого �у�пільного ладу, про �то�унки між людьми, про цінні�ть люд�ького житт�? Ці проблеми є нерозв’�заними і будуть вони нецікавими лише тоді, коли ми житимемо в ідеальному �віті, в ідеальному �у�піль�тві, в ідеальній державі…
�е можуть залишити байдужим пророчі �лова напи�ані Тара�ом Григоровичем у творі "І мертвим, і живим, і ненародженим ":
Доборола�ь Україна
До �амого краю.
Гірше л�ха �вої діти
Її розпинають.
Дуже прикро, що багато хто з �уча�них українців до�і не відкрив дл� �ебе �правжнього Шевченка: глибокого філо�офа, тонкого лірика. У�і ми маємо неупереджено подивити�ь на цю геніальну по�тать, дозволити �обі побачити в ньому що�ь нове, до�і невідоме нам. Тоді ми відчуємо, що Тара� Шевченко є дивовижним літератором та філо�офом, а його твори, окрім звичних дл� на� �оціальних проблем, мі�т�ть �тільки мудро�ті та глибини, що можуть �тати підручником житт� дл� �уча�ної людини.
Ð’iн був оÑ�новоположником критичного реалiзму i в украïнÑ�ькому образотворчому миÑ�тецтвi. Його чудовi картини, риÑ�унки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати Ñ�учаÑ�ну дiйÑ�нiÑ�ть. ЦiннiÑ�ть художнiÑ… творiв полÑ�гає в гоÑ�трому викривальному змiÑ�Ñ‚i, чiткий Ñ�оцiальнiй Ñ�прÑ�мованоÑ�Ñ‚i.
I в Ñ�воïÑ… безÑ�мертних поезiÑ�Ñ…, i в живопиÑ�них полотнах Шевченко пропагував
Ñ�вiтлi iдеали Ñ�вободи, Ñ€iвноÑ�Ñ‚i; закликав народ до боротьби проти уÑ�iÑ… гнобителiв проÑ�тому люду конкретний шлÑ�Ñ… цiÑ”ï боротьби, цим Ñ�амим впливаючи на розвиток i лiтератури, i миÑ�тецтва, i духовноï культури.
Кожний, хто глибоко вивчає творчіÑ�ть великого Ñ�ина України, неминуче переконуєтьÑ�Ñ�, що має вона Ñ�вітове значеннÑ�. ОÑ�ÑŒ кілька виÑ�ловлювань з цього приводу: “ЗавдÑ�ки Шевченкові Ñ�карби українÑ�ької душі повною річкою влилиÑ�Ñ� в загальний потік людÑ�ької культуриâ€� (ЛуначарÑ�ький); “ТараÑ� Шевченко не має Ñ�обі рівних у Ñ�вітовій літературіâ€� (Курелла, Ð�імеччина); “Його геній розріÑ�Ñ�Ñ�, Ñ�к дерево, проÑ�Ñ‚Ñ�гнувши крону над вікамиâ€� (Камілар, РумуніÑ�); “Поки б´ÑŽÑ‚ÑŒÑ�Ñ� Ñ�ерцÑ� людей, звучатиме Ñ– го¬лоÑ� Шевченкаâ€� (Хікмет, Туреччина); “Він був найбільш народним поетом з уÑ�Ñ–Ñ… великих поетів Ñ�віту. ПоезіÑ� Шевченка була Ñ�вищем єдиним Ñ– неповторним. Ð�емає длÑ� неї відповідника в Ñ�вітовій літературіâ€� (Якубець, Польща).
З 1918 року вшануваннÑ� пам´Ñ�ті великого КобзарÑ� 9 березнÑ� Ñ�тало в нашій країні щорічним Ñ– вÑ�енародним. Відкрито пам´Ñ�тники поетові у Києві, Каневі, Харкові та в інших міÑ�тах України, у Палермо (Канада), БухареÑ�ті, Вашингтоні, Ð�ью-Йорку, Парижі тощо, могилу великого ТараÑ�а оголошено заповідником, ім´Ñ� Шевченка приÑ�воєно КиївÑ�ькому універÑ�итетові, театру опери та балету; маÑ�овими тиражами видаютьÑ�Ñ� його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім´Ñ�м названо навчальні заклади Ñ– наукові уÑ�танови, вулиці, бульвари, площі, пароплави, а починаючи з 1962 року, щорічно приÑ�уджуютьÑ�Ñ� Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури Ñ– миÑ�тецтва.
Тара� Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років, загинув 10 березн� 1861 року у Петербурзі. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під �рмом кріпацтва і понад 10 років - у найжор�ткіших умовах за�ланн�. � решту - 13 "вільних" років перебував під нев�ипущим нагл�дом цар�ьких жандармів.
Ховали Шевченка на Смолен�ькому кладовищі. За труною йшли його чи�ленні друзі і знайомі, �еред них були М. �екра�ов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. До�тоєв�ький, М. Лє�ков, Л. Жемчужников, І. Панаєв та багато інших. �ад �віжою могилою поета були виголошені промови. Ви�тупив революціонер-демократ Микола Курочкін, один з найкращих перекладачів творів Кобзар� на ро�ій�ьку мову. Його ви�туп, пройн�тий �ердечною про�тотою і щирі�тю, ве�ь ча� переривав�� риданн�ми �амого промовц� і при�утніх:
"Ще одна могила розкрила�� перед нами! Ще одна чи�та, че�на, �вітла о�оба залишила на�; ще одна людина, �ка належала до ви�окої �ім’ї обранців, �ка ви�ловила за народ най�вітліші його пориванн�, �ка вгадала най�вітліші його бажанн� і передала в�е це невмирущим �ловом,- закінчила гірке житт� �воє, переповнене боротьбою за переконанн� і в��кого роду �тражданн�ми… В�е його житт� було низкою випробувань; ледве під кінець йому у�міхнуло�� ща�т�: він бачив початок тієї �у�пільної �прави, до �кої линув в�ією душею… �е дожив він до здій�ненн� тих начал, поширенню �ких �при�в �воїми пі�н�ми… не про багатьох можна �казати, �к про нього: він зробив у житті �вою �праву! Ща�т� у житті було не дл� нього,- його чекає інше, по�мертне ща�т� - �лава…"
Богдан Сурмик,
помічник депутата мі�ької ради.
| Àðõ³â íîâèí |
- 2017 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü
- 2016 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2015 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2014 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2013 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2012 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2011 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2010 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2009 ð³ê: ãðóäåíü
Êîìåíòàð³
Óâàãà! Ðåäàêö³ÿ ñàéòó íå íåñå â³äïîâ³äàëüíîñò³ çà âèñëîâëþâàííÿ êîðèñòóâà÷³â ñàéòó, çàëèøåí³ íèìè ó êîìåíòàðÿõ. Çà çì³ñò êîìåíòàðÿ â³äïîâ³äຠéîãî àâòîð.
-
- ÂÊîíòàêòå
-
Ùå íåìà
ÊÎÌÅÍÒÓÂÀÒÈ
Ìàºòå ùî äîäàòè, çàïåðå÷èòè ÷è ïðîêîìåíòóâàòè? Ïèø³òü çà äîïîìîãîþ ôîðìè ï³ä öèì àáçàöîì. Ïåðåêîíëèâî ïðîñèìî îçíàéîìèòèñü ç Ïðàâèëàìè ðîçì³ùåííÿ êîìåíòàð³â.














