| 11-02-12 . |
: Today_and_all_counter |
12 лютого виповнюється 77 років від часу загибелі головного командира УПА-"Північ" Дмитра Клячківського ("Клим Савур")
Найвизначніший конспіратор епохи12 лютого виповнюється 77 років від часу загибелі провідника ОУН на північно-західно-українських землях, одного з організаторів перших відділів УПА та розбудови її структури на Волині та Волинському Поліссі, головного командира УПА-"Північ" Дмитра Клячківського ("Клим Савур"). Дмитро Клячківський загинув 12 лютого 1945 року на Оржівських хуторах під час кривавої сутички зі спецзагоном НКВС, який проводив каральну спецоперацію.
Хоч і багато псевдонімів було у цієї людини – і Клим Савур, і Охрім, і Білаш, і Панас Мосур, проте справжнє його імя – Дмитро Клячківський. Народився він 4 листопада 1911 року у місті Збараж на Тернопільщині. Його дитячі та юнацькі роки пройшли на Станіславівщині, де закінчив початкову школу та гімназію. Характер Дмитра формувався без батька. Його матір (дівоче прізвище – Кінах) довгий час виховувала сина сама.
Найголовнішим життєвим захопленням Клима Савура став український молодіжний рух: він став членом проводу Збаразької організації спортивного товариства "Сокіл", що перебувало під сильним впливом підпілля ОУН. Його революційна боротьба розпочалася в юнацькі роки, відразу після вступу до ОУН. Після закінчення юридичного факультету Львівського університету Клячківський протягом 1932-1934 років набував військового досвіду у польській армії, де служив старшим стрільцем.
Працював Дмитро у кооперації "Народна торгівля". У 1937 році провів кілька місяців у вязниці, але поляки так і не спромоглися довести його провину. Клячківський був упертою людиною, націоналістом-фанатиком, сином своєї епохи. Попри успіхи у польській гімназії ("визначний учень, просто геній"), його звідти виключили за "націоналістичну діяльність". У 1938 році у Збаражі "принципово не бажав розмовляти польською мовою", хоча тоді вона на цих землях вважалася державною.
З архівів Галузевого державного архіву Служби безпеки України можна дізнатися, до кого Клячківський у юнацькі роки був небайдужий. Під час перебування до 1938 року в Збаражі Дмитро Клячківський упадав за Марією Олексіївною Бохінською. Вона "проводила з ним час", – стверджувала рідна сестра Марії Надія. Остання також зазначила, що "веселий, життєрадісний, енергійний" Дмитро Клячківський у роки німецької окупації намагався заприязнитися з Іриною Бучинською, котра працювала в ландкомісаріаті Збаража.
Очевидно, що кохання революціонера до цих жінок виявилося не взаємним. Марія Бохінська вийшла заміж за якогось Костецького і переїхала працювати вчителькою у село Токи Новосільського району. Ірина Бучинська виїхала до Самбора і там теж одружилася. Зате Дмитро Клячківський знайшов собі пару у Львові. Він "має дружину і дитину", свідчив на допиті житель міста Збаража. Якщо все вищевикладене – не вигадка працівників чи агентів НКВС, то Дмитрові Клячківському пощастило тільки з третім коханням, як і Степанові Бандері з Ярославою Опарівською (нерозділеність його почуттів до "попередниць" – Юлії Якимович і Ганни Чемеринської – уже хрестоматійний, але не доведений документально факт).
Совєтизація Західної України зробила Дмитра непримиренним борцем проти окупаційної влади. У 1940 році він очолює референтуру "Юнацтва" – юнацького резерву ОУН. Органи НКВС заарештували його у місті Долина 10 вересня 1940 року. Свою приналежність до ОУН при жодних тортурах він не визнав, нікого не видав, але у вересні 1940 року Львівський обласний суд у відомому "процесі 59" присудив Климу Савуру смертну кару.
Уже засуджений до розстрілу, він за допомогою адвоката Куриленка 25 січня 1941 року подавав касаційну скаргу на рішення Львівського обласного суду, ухвалене тижнем раніше. Революціонер наголосив, що до ОУН ніколи не належав. Також від імені Клячківського адвокат надіслав до Президії Верховної Ради УРСР прохання замінити розстріл на іншу міру покарання. Підопічний Куриленка аргументував своє прохання лаконічно: "Я ще молодий". На жаль, точну дату цього документа встановити не вдалося. Останнє прохання виявилося результативним, вищу міру покарання було замінено на 10 років увязнення.
Однак незламному революціонеру вдалося вирватися з Бердичівської вязниці, скориставшись хаосом перших тижнів війни. Майже відразу після повернення до рідного краю Клячківський став обласним провідником ОУН(Б) у Львові.
Після несподіваної смерті відомого провідника ОУН на Волині Володимира Робітницького Дмитро Клячківський – "Клим Савур" – стає головою Проводу ОУН на ПЗУЗ (північно-західних українських землях) – на Волині й Поліссі.
Влітку 1943 року за підтримкою Центрального проводу ОУН була створена Головна Команда УПА, а Головний військовий штаб очолив саме Клячківський, який запровадив сувору дисциплінарну та військово-правову практику. Його розпорядженням була встановлена "найвища кара військового часу – смерть" за співробітництво з ворогом, саботаж і диверсії проти УПА, шпигунство, вбивства, дезертирство, крадіжки військового та особистого майна, збройні пограбування тощо.
Слід зазначити, що саме Клячківський відіграє важливу роль в організації перших відділів УПА та розбудови її структури на Волині і Волинському Поліссі, а завдяки рішучим діям провідника впродовж 1943-1944 років Українській Повстанській армії вдалося дати грізну відсіч рейдуючим польським відділам Армії Крайової, що прийшли з Польщі встановлювати на Волині польські порядки. З початку 1944 року, після розподілу УПА, "Клим Савур" стає головним командиром найміцнішої групи УПА-"Північ".
Не можна також не згадати і про візит Клячківського на Конференцію поневолених народів Європи і Азії, яка відбулася 21-22 листопада 1943 року в селі Будераж Здолбунівського району. Не варто забувати, що на той момент "Клим Савур" занедужав. Як зазначала референтка Крайового проводу ОУН(Б) на ПЗУЗ "Медуна", у жовтні командир був "серйозно хворий". І справді, "Клим Савур" раніше хворів на сухоти, – свідчив 14 лютого 1945 року політичний керівник зєднання "Холодний Яр" УПА-"Південь" Кучерук Григорій Лукянович. Лікар "Бурлай"-"Омелько" навесні 1944 року перебував із "Климом Савуром" у місті Холмі. Мабуть, саме тому, за словами очільника групи "Турів" Юрія Стельмащука, Клячківський ніколи не переховувався в криївках.
Органи держбезпеки завели на Клячківського оперативно-розшукову справу "Щур", але злочинне НКДБ не спромоглися встановити особи під псевдонімом "Савур" та "Охрім" завдяки відмінній конспіративній методиці Клячківського. Лише в лютому 1944-го закордонні джерела органів держбезпеки встановили його особисті дані.
Розшуку "Охріма" посприяв випадок, коли після розгрому боївки УПА на Волині захопили командира зєднання УПА-"Північ" Юрія Стельмащука, який фактично й "здав" ворогам інформацію про важке становище УПА та місце перебування "Клима Савура".
12 лютого 1945 року Дмитро Клячківський героїчно загинув на Оржівських хуторах під час сутички зі спецзагоном НКДБ.
У липні 1945 року Стельмащука розстріляли за "цінні зізнання", а в 1952-му Дмитра Клячківского постановою Української головної визвольної ради нагородили Золотим Хрестом Заслуги ОУН та посмертно іменували полковником УПА. У наші дні неподалік від місця його загибелі встановили меморіальний знак Дмитру Клячківському ("Климу Савуру").
Богдан Сурмик,
помічник депутата міської ради.
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
- 2010 : , , , , , , , , , , ,
! , . .