НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

На головну

ТЕТЯНА ПЕТРУЧУК:
ПРО ХІМІЮ, ВИБІР
ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Якби мені запропонували відвідати уроки своїх колишніх шкільних вчителів, одним з них став би урок хімії у Тетяни Анатоліївни ПЕТРУЧУК. Зустрічі для інтерв’ю з Тетяною Анатоліївною я просила дуже довго: скромна і стримана, вона зізналася, що не любить вихвалянь і пафосних розмов, якими переповнюють ЗМІ, особливо перед професійними святами…

Цьогоріч минає 28 років роботи Тетяни Анатоліївни у міській третій школі і це, власне, єдиний запис у трудовій книжці. Нині вона – старший вчитель та відмінник освіти України. Втім, навчити дітей хімії - класичній хімії – ніколи не було її самоціллю.

- Аби досконало вивчити хімічну науку, її треба любити. Розуміти і любити. Не кожна людина може бути такою. Я ж прагну навчити дітей тому корисному, що їм в житті може знадобитися: щось пов’язане з медициною, екологією, харчуванням, навіть із вмінням одягнутися, вмінням вибрати косметику.

Згадую неймовірно цікаві уроки органічної хімії у старших класах: можливо саме величезна мотива­ція викликала такий інтерес: ми розуміли, що хімія – це не тільки задачі, і не тільки рівняння реак­ції, а хімічна наука – невід’ємна частина життя.

- Якщо порівняти перші роки викладання і нинішні?..
- Час іде, все змінюється, змі­нюються пріоритети. Як це не парадоксально, але раніше за від­сутності Інтернету і сучасних мож­ливостей діти були допитливішими і бажання дізнатися щось нового у них було сильнішим: просили додаткову літературу, просили факультативи і консультації, на які приходили усім класом. Тепер, на жаль, 60% учнів навчаються з примусу, аби отримати хоч якусь оцінку. Відчуваю ностальгію. Хоча не можу сказати, що і нині немає до­питливих творчих учнів - з кожного випуску є яскраві особистості, тобто як педагог - я маю ким пи­шатися: якщо це не викладачі хімії, то медики, фармацефти, філологи, пожежники..., які зреалізували себе і є фахівцями своєї справи та гідними громадянами. Я переконана, що серед тих, хто зараз навчається на хімічних факультетах, є май­бутні науковці, фахівці медицини... Тримаю зв’язок з випускниками, які нині живуть і працюють в Ужгоро­ді, Києві, Львові, Луцьку... У кожної людини є свої вчителі, у кожного вчителя – свої учні; я щаслива мати учнів, яких вважаю своєю гордістю, серед них – не тільки випускники третьої школи...

- …з якими Ви займалися ре­петиторством?
- Я займалася додатково. Репетиторство в моєму розумін­ні – це щось інше: ти береш на себе величезну відповідальність і починаєш працювати. Колись проблема репетиторства не стояла так гостро: по-перше, переважна більшість учнів уміли і хотіли працювати самостійно; по-друге, шкільні програми складалися з чітким урахуванням вікових осбливостей дітей, адже кожна наукова тема повинна мати свій віковий ценз. Наприклад, вимагати розуміння органічної хімії в 9 класі рівносильно тому, щоб змусити досконало читати першокласни­ка, який щойно переступив поріг школи – діти морально не готові це сприймати. Загалом, мені дуже щастило з учнями: всі ті, з ким я працювала, відзначалися грамот­ністю, скурпульозністю в роботі та цілеспрямованістю в житті.

Можливо, це вплив хімічної науки на характер? Проте, сама Тетяна Анатоліївна – гуманітарій за нахилом. На вступних іспитах до Ужгородського державного університету вона навідмінно на­писала твір на вільну тему. «Якщо вже хіміки пишуть твори на 5, а філологи на 3…», - дивувалися у приймальній комісії.
Було і велике випробовування, яке свого часу поставило під сумнів навчання в університеті. На першо­му курсі довелося вчити англійську мову практично з нуля. Вимоглива викладачка вважала, що іноземну мову варто знати досконало, неза­лежно від обраної спеціальності, а студентці, яку в школі навчили лише читати, було дуже важко на парах, які проводилися без жодного слова рідною мовою. Телефонна розмова з батьком, який запитав, чого ще не вистачає донці-студентці, яка не змушена фізично працювати і мате­ріально забезпечена, для успішного навчання, була наче відро холодної води і стала переломним моментом. Недоспані ночі за вивченням нових англійських слів, перші успіхи, вдо­сконалення мови аж до здатності використовувати першоджерела англійською під час написання дипломної роботи і відмінна оцінка з іноземної на випускних державних екзаменах – справжня перемога…

- Немає в житті чогось такого, чого ми неспроможні зробити; головне – це наше бажання. З ним звертають гори. Я через це про­йшла… Довелося пожертвувати заняттям для душі - танцями… Пізніше з’явився час і для твор­чості, але саме в той момент важливо було сконцентруватися і вибрати саме свою стежку. Її не можна обминути.

- Цьому Ви навчаєте і своїх учнів?
- Саме так. Урок у класах, де є допитливі діти, – своєрідне таїн­ство: ти не можеш передбачити його перебіг, якби детально не були написані плани. Можемо зачепитися за речовину, на основу якої проведе­мо дебати до закінчення уроку. Були випадки, коли мене навмисне «за­говорювали» – торкалися теми, яка вимагала спільного обговорення. Втім, я бачу в цьому лише позитив, бо для наукових суперечок вже по­трібно мати ерудицію…

- “.. а “учасний світ живе не відповідями, а питаннями”?
- Однозначно. Для успіху голо­вне – мотивація. Кожен урок почи­нається з питання: для чого нам потрібно це знати? Діти чомусь бояться чи соромляться ставити питання. Саме у школі надзвичай­но важливо навчити їх не пасивно слухати, а активно працювати – бути здатними сприйняти викла­дене вчителем, знайти цікавинку і потрібні відповіді, а також власну дорогу в житті, і бути відпові­дальним за свій вибір.

- Ваші побажання колегам з нагоди Дня вчителя?
- Щиро вітаю всіх зі святом. Робота наша дуже нелегка: хтось скаже, що не фізична, але не кожному під силу працювати з такою кількістю характерів - дорослих і дітей, адже школа – це не тільки діти. Бажаю колегам дуже міцного здоров’я, терпіння, миру на землі, миру в колективах, благополуччя, взаєморозуміння в родинах.

- Я ж вітаю зі святом усіх вчителів рідної школи!

Розмовляла Інна БАТЕНЧУК.

Джерело: «Вільним шляхом» від 1.10.11 р.

Коментарі

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.