Наше місто
У нашому місті
Природа чарівна:
Каштани усюди цвітуть,
На клумбах із квітів
"Яскраве намисто",
А бджоли - роями гудуть.
Поглянеш навколо -
Все радує око!
Та тільки дороги страшні.
У центрі містечка
Хоч трохи "латають",
Та ремонтують не всі.
Дороги, дороги, на що ж вони схожі -
Калюжі, ями - все тут є!
А після дощу їх впізнати не можна,
В болоті й грязюці усе.
Оце пощастило тим людям,
Там, де начальник живе:
Не встигне посаду прийняти -
Квартира й дорога вже є.
Давайте ми їх поділим,
На вулиці кожній щоб жив.
Дорогу собі він доб'ється,
Та ще б і асфальт положив.
Вибори
Хаос знову нас чекає,
І ніхто із нас не знає:
Що ж нам вибори дадуть:
Клопіт, безлад - словом "жуть"?
Закриваєш очі й підсвідомо
Бачиш прірву. Й невідомо,
Чи зумієш ти втекти,
Коли в тебе в голові
Всі думки такі похмурі,
Наче ти сидиш в баюрі:
Й не вилізти, й не відмитись,
Й нікуди уже не дітись.
Блоки, партії, союзи,
У парламенті лиш "любі друзі".
І програми всі читають,
Думають: народ не знає
Їх обіцянок, що лиш на папері,
А насправді - це великая афера.
Щоби знов народ в оману ввести.
Хай їм грець!
Нема в них совісті ні честі.
Дачі, яхти і курорти,
А при цьому депутатів орди.
Поділили, розірвали.
Розтягнули, обікрали
Весь народ та Україну -
Нашу рідну Батьківщину.
Депутати, схаменіться,
Об'єднайтесь, не сваріться.
Не завжди вам тільки брати,
Треба вміти й віддавати.
Про народ подбайте трохи,
Буде вдячний він багато років.
Та дарма. Глуха в нас влада!
Недоторканість і зрада -
Ось девіз у депутата.
Хто при владі, там і правда.
Ні в суді, ні в міністерств
Не знайдеш людської честі.
Всюди балом правлять гроші,
А за гроші й всі хороші! |
Гумореска
"Пес Барбос і надзвичайний крос"
Я з Барбосом вийшла погуляти.
До воріт ми підійшли,
Пес почав янчати.
Став пручатись, виривати
Повідочок із рук моїх,
Бо побачив: на паркані
Що сидить наш кіт.
Кіт злякався, занявчав,
Та й з паркану шусь!
Пес Барбос не відставав,
Я ж за ними мчусь.
Так пробігли ми утрьох,
Мабуть метрів сто.
І не знали, як і хто дожене кого.
Бігла, я та й зачепилась
За суху гіляку,
Враз піднялась над землею,
Мов велика птах!
Пролетіла півтора метри над городом
І тоді лиш зрозуміла,
Яка ж в нас природа!
Пролетіла, приземлилась,
Біля купи хмизу.
Якби трішечки ліворуч,
Подерла б мармизу.
Посиділа, відпочила,
Відхекалась трохи.
А піднятись не змогла,
Бо заклякли ноги.
Ох, яка ж була я зла
На кота й собаку.
Пес мій швидко доганяв -
Кіт втікав від страху.
От так вийшла погуляти
Я з своїм Барбосом.
Мала вигуляти пса,
А пробіглась кросом. |
