НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

На головну

СИМВОЛИ ЦЕРКВИ

ЧАСТИНА 2.

На продовження теми: «Як варто поводитися в храмі». Цей матеріал присвячуємо тому, як потрібно розуміти все те, що відбувається навколо Вас, коли Ви на службі Божій. Матеріал підготовлений на основі бесіди з настоятелем храму Рівноапостольної княгині Ольги митрофорним протоієреєм Олегом Ткачусем.

Хрест як символ.
Після воскресіння Ісуса Христа ми беремо хрест, як символ. Ми кажемо на нього животворчий. Найперший хрест – це хрест Ісуса Христа.
Князь Костянтин і цариця Єлена знайшли першими хрест. А як ми знаємо, було три хрести (ще двох розбійників), а дощечка, на якій було написано «Ісус Назарянин Цар Іудейський» була відбита від хреста. Хрест було закопано. Який з трьох хрестів, як оцінити? І тоді було дано, що недалеко було село, де чоловік помер. Цариця Єлена дала наказ слугам: «Принесіть сюди». Коли принесли мертву людину, по черзі почали прикладати до кожного хреста. І коли до одного хреста притулили, людина ожила. Хрест починає рахуватись животворчий. Тобто той, що дав життя.

І коли мовчимо показуємо, що ми є християни, якщо на наших грудях хрест.
На нас православних християн інші конфесії часом звертають, що от ви Христа носите на собі, ви ще раз його розпинаєте. Христа ми не можемо ще раз розіп’яти, тим що ми носимо його знамення на своїх грудях. Адже ми знаємо, що хрест животворчий, це по-перше. По-друге, хрест, який ми носимо на грудях, це завжди нам є в спомин, що ось є той, хто постраждав за гріхи і той, хто викупив із гріха. Ще інше, що хрест завжди для нас є захист.
А ще, ми показуємо так не тільки словом, а й коли мовчимо, що ми є християни, коли на наших грудях хрест. Це було в часи гоніння християн, коли заборонялося християнство, коли навпаки процвітало християнство – завжди на грудях був хрест. Тобто люди завжди пам’ятали, що хрест для нас є дорога з землі до небес.

Хрест дає людині можливість вибору.
На хресті є така поперечка зліва на право вниз. Це дорога людини до небес, або дорога людини на вічні муки і страждання. Хрест, знову ж таки, дає людині можливість вибору. Бог так дав, що після потопу, людна має право вибору, людина починає вибирати якою дорогою і куди їй іти. І це є символ вибору людини.
Можна сказати, що можна молитися і без хреста. Але знаєте можна дійти до того, що можна й не жити. Для чого? Життя – це ж теж постійні муки і страждання. Таких прикладів можна багато знайти, але як сказано: «Не нам це дано». І ми не є ті, хто зараз може ламати віру, або хреста.

Коли б’є  дзвін – це голос  Господній, який і захищає нас.
Дзвін, або по-слов’янськи ще компан. Клепати компан, тобто закликати людей до молитви, або повідомляти людей, що зараз буде відбуватися молитва, і третє нагадувати людям, що вони на цім світі є істоти тілесні і духовні. Звірі теж живі, але вони не мають душі. Дзвони пробуджують в людині розуміння, що вона складається не лише з тіла, а й з  душі.
Ще дзвін є праобразом Ісуса Христа. В церкві найменше має бути три хреста – Свята  Трійця. Найбільший дзвін – це символ Ісуса Христа. Коли в нього дзвонять – хрестяться. Це праобраз пришестя Ісуса Христа другий раз на цей світ. Коли Ісус Христос буде йти, засурмлять труби ангельські. Це буде перша ознака Ісуса Христа, що він вже йде.
І в той же час дзвони – це сурми. В старі часи, коли йшла холера чи ще якась хвороба чи біда, починали бити в усі дзвони. Зараз з наукової точки зору доводять про вплив дзвонів…, але нащо далеко йти, коли б’є  дзвін – це голос  Господній, який і захищає нас.

Cвятих ми почитаємо…
Ікони – це образи святих, яких ми почитаємо. Не треба плутати, що почитаємо ми святих, а віримо в Євангеліє і Господа нашого Ісуса Христа. Віримо одному Богу і йому поклоняємось, всіх інших ми почитаємо. Тим ми ніякої заповіді Божої не порушуємо.

Свічка…
В першому храмі було кадило, де вкладався фіміам і він благоухав. Від цього пішла ця жертва, жертва вогню. Вогонь – це символ життя, тепла, світла, радості. Свічка в нас православних християн завжди мала закон – строго зроблена з воску, тобто має бути природною. Це має бути творіння Боже. І це є безкровна жертва. В той же час, горить вогонь, який символізує спасіння в тій пітьмі.

Сповідь і причастя.
В старі часи людина мала сповідатися щонеділі. Якщо людина не сповідалася, накладалася анафема, її виключали з церкви. Сповідь це зі Старого Заповіту і нагадує, що первородний гріх був не прощений, і ми грішимо.
А причастя – це вже Новий Заповіт, нам дає можливість очиститися від гріха, прийняти покаяння. Але коли людина свідомо грішить і думає, що піде посповідається і їй буде все прощено, то вона ще більше гріха на себе бере.
В сповіді ми очищаємо свою душу. Як одіж яку ми носили, забруднили, ми її перемо, висушимо, випрасуємо, і  вона знову стає чистою і гарною. Так само ми в цьому мирському світі стільки гріха набираємося, так він на нас чіпляється з усіх сторін, що його треба зчистити. Бо ця ноша щораз тяжча й тяжча, починаємо хворіти і духовно, і тілесно…
Треба пам’ятати, що священик не відпускає гріхи, він є посередником між Богом і людиною, а гріхи прощає Господь. Буває, що людина до справжньої чистої сповіді іде все своє життя. А інший з дитинства відчуває чисту сповідь.

Єлеєосвячення.
Єлеєосвячення проводиться перед великими святами. Цим ми знову приймаємо знак Господній на себе. Єлеєм омиті ноги Ісуса Христа, єлей благоухає, тим самим показує, що світ є прекрасний, бо він є Божий. А знак хреста на чолі підкреслює, що ми є християни.

Чому саме ладан використовується.
Це зі Старого Заповіту, коли перші жертви проводилися благоуханням, тобто кадінням. Благовіяння, очищення приємними запахами мало бути. І це ще є жертва диму до Бога. І кадило – це символ першої кадильниці в скінії. Тому ми називаємося православні, бо правильно славимо Бога, нічого не відкидаємо ще з першої церкви.

Дим – це праобраз. Дим як хмара. Господь ніколи не являвся людям в своєму лиці, завжди Господь являвся у вигляді хмари чи вогняного стовпа. Чому? Ми на Сонце не можемо дивитися, а Бог його створив, то на скільки Він сильніший? Бог завжди являвся людям в тому вигляді, який вони могли сприйняти. Та й використовуємо те, що є приємне для нашого зору, нюху, слуху і душі нашої.

Навіщо жінці покривати голову.
Жінка з покритою головою стає на вінчані – символ первородного гріха від Єви. Дівчатам дозволяється бути з непокритою головою. Але в теперішній час вже не зрозумієш де дівчата, а де жінки, тому всі мають бути з покритою головою. Це образ покаяння перед Богом за перший гріх.
Чоловіки з непокритою головою – це образ поклоніння Христу.

Чому треба хреститися перед храмом.
Варто перехреститися і перед православним храмом, і перед костелом, і перед храмом інших конфесій, де використовують хрест. Ми хрестимось до символу Христа. Біля якого б храму не йшли, якщо там є символи наші християнські, варто перехреститися.

Символіка складання пальців.
Коли ми хрестимось, складаємо три пальці, як символ Троїці, який накладаємо на себе: Отець, Син і Дух Святий. Два пальці, які притискаємо до руки символізують наше єство духовне і тілесне, також разом.
Коли священик благословляє людей, він, таким чином, складає пальці, що складаються слов’янські літери і можна прочитати «Ісус Христос». Священик не може благословляти собою, але може тільки ім’ям Господнім.
А людина людину може перехрестити тільки Троїцею.

Підготувала Солтисюк Ірина.

Коментарі

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.