| Духовність • Православ'я | 15.12.10 р. |
СИМВОЛИ ЦЕРКВИ
На продовження теми «Як варто поводитися в храмі».
Цей матеріал присвячуємо тому, як потрібно розуміти все те, що відбувається навколо Вас, коли Ви на службі Божій.
Матеріал підготовлений на основі бесіди з настоятелем храму Княгині Ольги митрофорним протоієреєм Олегом Ткачусем.
ЧАСТИНА 1.
В першому храмі приносили кровну жертву.
Давайте заглянемо на самісінький початок. Найпершим храмом була побудована скінія. Господь ще в Старому Заповіті керував людьми, які мали будувати храм. І при вході в храм мали бути перші праобрази – це поставлені ангели. І було дано, що в храмі все має бути на золоті і сріблі зроблено. Тобто жертва Богові повинна бути достойна. Ще в Старому Заповіті храм ділиться на дві частини: престол, як ми зараз називаємо, а тоді це був жертовник, і кадильне місце, де стояло велике кадило. Така ніби велика миска, яка заправлялася вугіллям, туди вкладався фіміам, і, таким чином, проводилося кадіння. На першому престолі, на жертовнику, приносилася кровна жертва. В жертву Богу приносили овечок та інших звірів. Це був перший образ церкви в Старому Заповіті. Відбувалося перше таке служіння Богові.
Храм – не базар.
В Новому Заповіті Ісус Христос, прийшовши в перший храм, який на той час занехаяли, перетворили на базар, починає виганяти продавців з нього, перекидати весь товар, і каже: «Що ви зробили з дому Батька Мого?». Це перші слова, які підкреслюють, що церква – це є дім Божий. Тут має тільки проводитися молитва і жертва Богові.
Першими символами християнства були риби і якір.
Після того, як Господь пішов на хрест і воскрес, перші християни проводили молитву в печерах, шукали собі склепи, місця, де могли б помолитися Христу. І, щоб зазначити, що це є місце християн, вони використовували перші символи на стінах при вході - риби, або якір. З того часу храм починає мати свої символи.
І от зараз, як подивитися на хрести, що є на старих церквах, то на хресті ще півмісяць є. Це, ніби як якір, - перший хрест і символ першого хреста, знак місця, де можна заспокоїти душу.
Риби – це також біблійний праобраз. Що таке наше мирське життя? Це ніби ми пливемо по морю. Воно то спокійне, то в бурі, то воно в хвилях страшних, то воно шумить, то лякає нас, страшить. А ми маємо знайти пристанище, місце, де можна заспокоїти душу – це, знову ж таки, є храм.
Храм має три частини.
Храм складається з трьох частин: притвор, церква і вівтар. Вівтар – це Ісус Христос, воскресіння. Церква – це для вірних, Царство Небесне. Притвор – місце для покаяння.
В старі часи були вірні і невірні, хрещені і нехрещені. То вірні стояли в церкві, а коли починалося таїнство євхаристії (таїнство перетворення хліба і вина на кров і тіло), то диякон виходив на церкву і виганяв нехрещених з храму. Вони могли бути на початку і в кінці служби, а на самому таїнстві не мали права бути. Їхнє місце було в притворі стояти.
Іконостас.
Чому вівтар відділяється іконостасом? Іконостас – це розділення на місце, де приноситься жертва, престол теперішній і церкву.
Вся служба Божа символізує життя людини на цім світі. Від початку світу, коли був гріх, і він був непрощенний – Царські Врата були закриті. Коли починається Новий Заповіт і гріх був прощений – Царські Врата відкриті. Так і під час служби царські врата є відкриті, або зачиняються.
На іконостасі зображуються Ісус Христос і Матір Божа, по праву сторону – ікона храмова, по ліву – святителі. Другий ярус всі празники Ісуса Христа. Третій ярус – це символіка Старого Заповіту.
Купол…
Купол – це символ влади, самодержець. Самодержець над нами тільки Господь, ніхто не може бути над ним. Так, як корона на земних царях, так і купол на храмі.
Або черпнемо благодаті, або будемо покарані і ще більше гріха наберемося.
В Старому Заповіті сказано, що в перші церкви людям взагалі не дозволялося заходити. В храм тільки раз в рік міг заходити первосвященик, для кадіння і приношення жертви, а люди всі стояли на вулиці.
Тільки після того, як Ісус Христос воскрес, людям було дозволено заходити в храм. В храмі ми повинні розуміти, що то є таїнство, і ми або черпнемо благодаті, або будемо покарані і ще більше гріха наберемося.
Звичайно, бо самі того хотіли. Коли не слухають служби Божої, а думають, як на кого подивитися, що почути чи самому розказати. То мало того, що самі гріха набираються, то ще й іншого спокушають.
Не треба плутати молитву домашню з місцем, де ми приносимо жертву.
І знову ж ми відчуваємо, що храм – це має бути особливе місце. Зараз є багато тлумачень: «Нащо я маю йти до церкви, що там в церкві? Я собі вдома закрию очі, до Бога помолюся, та й все». Це неправильне тлумачення, ніколи не треба плутати молитву домашню з місцем, де ми приносимо жертву. Адже ми прийшовши в храм приносимо жертву першого храму. Тоді була кровна жертва, а після того, як Ісус Христос воскрес, жертва стала безкровна.
Біс не пускає людину в храм, а людина не розуміє.
Люди мають розуміти, що місце в храмі достойне, тобто людина повинна себе почувати достойно. І от, як люди кажуть, що я собі вдома помолюсь, то не розуміють, що Бог вже не пускає. Що людина недостойна, так в гріху вже вгрузла, що Господь вже не хоче приймати. Або навпаки випробування і біс вже не пускає людину в храм, а людина цього не розуміє і шукає собі виправдання, як не піти на службу Божу.
Навіщо є чоловіча і жіноча сторона в храмі.
Розділення храму на праву чоловічу і ліву жіночу сторони обов’язково повинно бути, аби гріх не спокушав людей. Це завжди символізувало Адама і Єву. Ще зі Старого Заповіту – кожному своє місце. Якщо Богом відведено тут бути, то маємо бути тут. Чоловікам, праобразно кажучи, молитва захисту і твердині віри. А жіноча молитва покаяння і прохання. Жінки просять і моляться, щоб Господь простив, а чоловіки відстоюють віру Христову. Кожному відведене своє місце. Але це не означає, що одна сторона краща, а друга гірша, чи більша і менша. Ні.
Правильно сидіти чи стояти на службі Божій.
Багато тлумачень є про те, стоячи чи сидячи приймати участь в службі Божій. Бо коли Ісус Христос проповідував учні – сиділи і таке інше. Ми також дозволяємо сидіти. Коли йде проповідь, приготування до причастя, є хвилини, коли люди можуть присісти на лавки в храмі. Але, в той же час, чому православні стоять? Це є символ викупу гріха.
Служба Божа немає бути комфортною для людей, адже вона є не для людей, а для Бога. Та й в школі, коли вчитель заходить в клас учні встають, в армії перед офіцером солдати стоять і так далі, це – повага.
Є моменти в службі Божій, коли ми приносимо покаяння, то ми маємо стати на коліна, і є моменти коли можемо присісти.
Лавки для сидіння в храмі найперше були в нас православних, і потім вже від нас це взяли. Але прийшов час, коли зрозуміли, що все таки, люди мають стояти.
Підготувала Ірина Солтисюк.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.