НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ
ВУЛИЦЬ У М. КІВЕРЦІ

1. Ватутіна на Ярослава Мудрого

Ярослав Мудрий увійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином. Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною.
Князь Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому в Києві було побудоване нове "Місто Ярослава" і Київ набагато розширив свої межі. Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховувалося близько 400 церков. На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою. Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці. Він заснував міста на Волзі і берегах Балтики, на південних кордонах Русі.
Ярослав Мудрий був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мову.
Час Ярослава - час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі.
Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий.

2. Жукова на Гетьмана Скоропадського

П.П.Скоропадський походив з одного з найшляхетніших українських родів, який упродовж кількох століть був на провідних ролях в Україні. Генеалогія роду Скоропадських бере початок від першої половини ХVІІ ст., з Федора Скоропадського, який брав участь у національно-визвольній війні під проводом Б.Хмельницького і загинув у 1648 р. під Жовтими Водами. Один з предків майбутнього гетьмана І.І.Скоропадський був гетьманом України (1708-1722), де проводив політику Петра І. Прапрадід Павла Петровича Яків Михайлович Скоропадський навчався у Києво-Могилянській Академії і був останнім генеральним бунчужним в період правління К.Розумовського. 1865 року в чині полковника Петро Скоропадський звільняється з війська і бере активну участь в громадському житті Стародубщини на посту повітового предводителя дворянства. Соціальне походження, а саме належність до дворянської аристократії, відбилося на формуванні світогляду гетьмана.
Вся влада в Україні належала особисто П.П.Скоропадському. Він затверджував закони, призначав весь склад Ради Міністрів та інших урядовців. Гетьман визначав основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики, був головнокомандувачем української армії і флоту.

3. Суворова на Клима Савура

Дмитро Клячківський, псевдо Клим Савур народився 4 листопада 1911, м. Збараж, Тернопільська область - загинув 12 лютого 1945, між селами Оржівські хутори, Рівненський район та Суськ, Костопільський район Рівненської області - Провідник ОУН м. Львова (друга полов. 1941), Крайовий Провідник ОУН ПЗУЗ (01.1942-02.1945); організатор і перший командир УПА на Волині (05.1943-11.1943), командир УПА-Північ (11.1943-02.1945), член ГВШ УПА. Полковник УПА (посмертно).

Лицар Золотого Хреста Заслуги (1952, посмертно) та Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу (посмертно).

4. Чапаєва на Леся Курбаса

Лесь Курбас  - український театральний актор і режисер-новатор, народився на Тернопільщині, син актора театра М.Садовського. Навчався у Вєнському і Львівському університетах, засновник , актор і режисер театрів: "Молодий театр" (1916), Київський драматичний театр -"Кийдрамте" (1920), " Мистецьке об'єднання Березіль" - МОБ (1922-1933). По звинуваченню у українському націоналізмі, Курбаса було знято з посади художнього керівника і директора театра (1933), а " Березіль", згодом перейменували у Харьківський український драмтеатр ім. Т. Шевченка. Лесь Курбас поїхав до Москви "за правдою" і пропав... Його було заарештовано, а у 1937р. разстріляно у Cололовецькому концтаборі.

5. Щорса на Ярослава Стецька

 Ярослав Стецько  (народився 19 січня 1912, Тернопіль - помер 5 липня 1986, Мюнхен)
За революційну діяльність в 1934 р. був арештований польською окупаційною владою і засуджений на 5 років ув’язнення. Втім, уже в 1937 р. Стецька звільнили за загальною амністією.
У лютому 1940 р. Ярослав Стецько виступив одним із ініціаторів створення у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на II Великому зборі ОУН у квітні того ж року в Кракові його обирають заступником Провідника ОУН Степана Бандери.
30 червня 1941 р. Ярослав Стецько скликав у м. Львові Національні збори, які проголосили Акт відновлення Української Держави й обрали його Головою Українського Державного Правління. За відмову відкликати Акт Стецька заарештували нацисти, відтак до вересня 1944 р. він перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері смерті.
У 1945 р. крайова конференція ОУН обирає Я. Стецька членом бюро Проводу ОУН. У 1946 р. він очолив Антибільшовицький Блок Народів.
У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою Проводу ОУН(р), на цій почесній посаді він перебував до останніх днів свого життя.
Ярослав Стецько – націоналіст неперевершеного духу, борець, патріот, великий син рідної землі, ім’я якого вписане золотими літерами в історію визвольної боротьби українського народу. За часів окупаційного совєтського режиму Ярослав Стецько був невідомим для своїх співвітчизників, про нього боялися говорити комуністичні керманичі, його ім’я совєтські політологи хотіли стерти із сторінок історії України.

6. 17 Вересня на Соборності

День Соборності - свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
Офіційно в Україні День соборності відзначався з 1999 року.
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99[1].
У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.
30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість встановлено «День Соборності та Свободи України»

7. 45 років перемоги на Юрія Іллєнка

Іллєнко Юрій Герасимович (народився 18 липня 1936, Черкаси - помер15 червня 2010р, с. Прохорівка Черкаської області), народний артист України (1987), академік АМУ (12.1996), член НРУ; Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого, завідувач кафедри кінорежисури і кінодраматургії (з 1992); кінооператор, кінорежисер. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1960), кінорежисер. З 1960 - асистент оператора Ялтинської кіностудії художніх фільмів. З 1963 - оператор, режисер, сценарист, актор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. З 1969 - керівник операторської майстерні на кінофакультеті, завідувач кафедри кінорежисури та кінодраматургії (з перервами), професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. 08.1991-11.1992 - голова Державного фонду української кінематографії при КМ України. 04.-10.1992 - член Колегії з питань гуманітарної політики Державної думи України. 09.1996-1998 - член президії Комітету з Державних премій України ім. Т.Шевченка. Член-засновник Академії мистецтв України (12.1996). Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991). Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора “Знак Пошани”, “Медаллю Миру”, Почесною відзнакою Президента України (1996), Орденом Святого архистратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП).

8. Воровського на Романа Шухевича

Роман Шухевич народився 07 липня 1907 року в місті Краковець, Галичина, де його батько був суддею. По інших даних Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові в будинку, що на вулиці Довбуша, 2 (колишня вулиця Войціха), і охрещений 26 липня 1907 року в Успенській церкві, що на вулиці Руській. Саме найкращі риси трьох поколінь - прадіда, діда й батька - передалися Романові Шухевичу, якому доля присудила очолити боротьбу українського народу проти наїзника-фашиста та проти поневолення України комуністичною Росією.
Навчався у Народній школі в Кам'янці Струмиловій (тепер - Кам'янка Бузька) в 1913-1917 роках.
В 1925 році Роман Шухевич стає повноправним членом УВО (Української Військової Організації).
В 1939-1940 роках Роман Шухевич Референт Зв'язку з Українськими Землями в СССР.
В 1940-1941 роках Крайовий Провідник на Західних Окраїнах Українських Земель і член Революційного Проводу ОУН.
В 1940 році організує і очолює Український Легіон.
Роман Шухевич власне належав до тих одиноких постатей не тільки нашої, а й взагалі світової історії. В ньому зосереджувались всі прикмети військового стратега, політика, державного мужа і полководця.
Генерал Роман Шухевич-Чупринка своєю геніальною інтуїцією військового стратега-політика і державного мужа-революціонера збагнув сутність сучасної доби і розгорнув всенародне повстання до небувалих розмірів.

9. Пров. Степана Бойка на пров. Княгині Ольги

Ольга (християнське ім’я Олена) (11 липня 969) - дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.
Житіє називає Ольгу засновницею міста Пскова. У Пскові є Ольгинська набережна, Ольгинський міст, Ольгинська каплиця.
Державна нагорода України з 1997 року - «Орден княгині Ольги». У Священного Синоду Російської Православної Церкви існує «Орден святої рівноапостольної великої княгині Ольги». У царській Росії була установлена Відзнака Святої Рівноапостольної Княгині Ольги.
У Києві і Пскові поставлені пам’ятники княгині Ользі.

10. Чкалова на Степана Бандери

Степан Андрійович Бандера (народився 1 січня 1909, Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області - загинув 15 жовтня 1959, Мюнхен, ФРН) - видатний  український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.Політичний вождь українського народу періоду збройної боротьби ОУН-УПА за самостійну Україну підчас Другої світової війни і перших повоєнний років. Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського озброєного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився.
Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.

11. Галана на Андрея Шептицького

В 1901 році закрив греко-католицьку семінарію на знак підтримки сецесії українських студентів із Львівського університету. В 1903 році він приєднався до бойкоту українськими депутатами галицького сейму. Засудив Січинського (вбивцю графа Потоцького) в посланні перед Томиною Неділею 1908 р. Ця подія підживила неприхильне ставлення української громадськості до митрополита.
Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в 1914 р. домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.
Загальна позиція митрополита у політичних справах: закликає духовенство не ув'язуватися в політику і сам подає приклад; як галицький митрополит він  був депутатом віденського парламенту і галицького сейму, але в стінах обох цих шановних закладів до 1914 р. з'явився лише двічі і обидва рази виступав не на політичні, а на освітянські теми.

12. Лізи Чайкіної на Олени Пчілки

Народилася 5 (17 липня) 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості.
У 1890-х роках жила в Києві, у 1906-1914 роках була видавцем журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908-1914). Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.
У 1920 році за антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.
Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.

13. П. Савельєвої на Прилісна.

Олександр ВРОНСЬКИЙ,
депутат міської ради,
голова тимчасової комісії міської ради
з питань перейменування вулиць міста Ківерці.

Коментарі

Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.

КОМЕНТУВАТИ

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.