| Громада • Інше | 14.04.12 р. |
ГОДІ БУТИ «ДІЙНИМИ КОРОВАМИ»!
(досвід створення та діяльності реального місцевого
громадського самоврядування у Нетішині)
Олександр Супрунюк про "Край"
Для розміщення цікавої інформації на сайті, я попросив Супрунюка Олександра із Нетішина Хмельницької області поділитися своїм досвідом громадської роботи. А попросив поділитися досвідом тому, що сам їздив до них дивитися як організовують громадянське суспільство та домовлятися про створення Всеукраїнського об’єднання. Я був сильно вражений – там підприємці дійсно побудували свою вільну «республіку» і нею успішно керують. Вони вільно і красиво живуть і дуже гарно відпочивають.
Анатолій Ковальов.
А далі, - знайшов час і погодився написати про себе Олександр Супрунюк:
"Мені закидають, що ми лише вміємо критикувати, нічого не пропонуючи взамін. Про те, що я особисто і мої колеги пропонували згадувати не буду. Краще коротко розповім про створення та діяльність нашої організації, можливо комусь щось пригодиться. Адже ми самі багато запозичили в інших. Щось доповнили свого. Зразу скажу, не все так гладко як я буду писати, були й невдачі, помилки, але ми живемо, наші ряди поповнюються і це саме головне.
ДЕЩО ПРО СЕБЕ
В минулому житті (до 1993 р.) працював педагогом, допрацювався до заступника директора по виховній роботі і мав всі шанси стати директором великої школи (біля 2600 учнів) з прекрасним колективом. Але біда в тому, що тодішньому директору не хотілось покидати свою посаду, і почав приймати міри, тобто збирати компромат. За що від мене отримав у вухо і заяву про неможливість працювати в таких умовах. Так у мене настало нове життя. Без стартового капіталу та досвіду роботи, але з великим ентузіазмом кинувся в стихію бізнесу. Про злети і падіння розказувати не буду, до 2004 р. мене цікавив лише бізнес і виріс до не такого вже й маленького бізнесмена, правда на акулу я не дотягував. А на такого собі «жирного карася» цілком тягнув. Правда, як справжній карась, ховався в мулі від любого вошивого чиновничка, особливо коли він ще і в погонах. Політикою не цікавився і на громадських діячів дивися звисока, мало не з презирством (бігають, галасують, практично нічого не добиваються, гроші збирають і десь дівають)
СТВОРЕННЯ
Що б хто не говорив про 2004 рік, але він сколихнув усіх. Що ми робили на майданах - те що й багато хто, але в ці дні виявилось, що навколо тебе і твого бізнесу вирує життя і є дуже багато цікавих людей, які окрім бізнесу вміють багато чого. Крім того ми тоді з кількома підприємцями зрозуміли, що президент не зможе нам швидко щось вирішити, треба йому допомогти (наївні як діти). Тому ми створили товариство (!) та ще й з принципами - порядність, вести легальний бізнес! (якщо з першим у нас строго, то виконати закон по принципу «стой там, иди сюда» неможливо). А щоб не породити собі маленьких божків у вигляді доморощених лідерів вирішили створити координаційну раду з підприємців, яка раз в тиждень збирається і перед якими звітує секретар і юрист (лише вони на зарплаті). Проте толкові хлопці з’явились лише через 2 роки, а до тих пір тягнули ми воза на собі, благо, ніхто не розбігся, а навпаки прибували нові люди. Тоді ми й побачили, куди діваються гроші, наші сподівання помахать шашкою і построїть в три шеренги всіх чиновників в одну мить виявились марними.
Виявилось, чиновник на місцях мало що вирішує. Ми не розгубились, почали писати закони. Мало не конституції. Виявилось - писати історичні документи справа благородна, так само як крити владу матом всю підряд, але це все одно, що стріляти холостими по глухарях. І головне хоробрості не треба. А от сержантика з палкою поставити на місце справа неблагородна, та й небезпечна!
…ТОМУ НАС НЕ ЧІПАЮТЬ. А МИ Й НЕ ОБРАЖАЄМОСЬ
МЕТОДИ РОБОТИ
Не знаю, на скільки правильними було наше відношення до політики, але ми вирішили в політику не гратись. Мало того, коли нам в 2005 р. почали закидати, що ми спеціально створили організацію під вибори - засновники підписали угоду, що в депутати, мери і «прочую нечисть» ми не ліземо. Правда в результаті ми все ж таки маємо кілька депутатів, які самостійно пройшли від різних фракцій. Виявилось, що користь від них невелика, але таки є, в крайньому разі, полякати владу часом вдається. Так як ми довгий час не могли знайти толкового секретаря, а кожен з нас мав бізнес, поневолі прийшлось вчитись розподіляти обов’язки. Працював принцип запропонував - виконуй. В результаті ми отримали саморегулюючу самодостатню організацію. Методи боротьби з владою - погаласували ми не мало, результат – мало не нульовий.
Потім почали випрацьовувати систему, яку можна охарактеризувати як колективний самозахист (можливо краще підходить самооборона. Але це слово опаплюжив Луценко) Суть в тому, що при «наїзді» перевіряючих «потерпілий» викликає допомогу з числа активістів, завдання яких – перевірити законність такої перевірки. В результаті – майже всі перевірки закінчуються навіть не почавшись. І дуже цікаво, що все в рамках закону! Адже головний принцип - громадянин має право робити все, що не заборонено законом, а чиновник лише те, що йому дозволено законом. Зараз практично всі знають такі тонкощі поведінки при перевірці, що чиновник практично безсилий.
Між іншим секретар, збираючи внески, проводить політбесіду про наші досягнення та прийоми самозахисту, що винайдені нашими членами (є справжні артисти, які дуже гарно падають в обморок чи згадують про інші хвороби, або раптом від’їжджають негайно в відрядження залізницею в особистому вагоні). Ви, читаючи це, скептично посміхаєтесь, і правильно робите.
Захистити ми не можемо:
1. Тих хто боїться і не викликає нас, намагаючись залагодити полюбовно, в результаті їх систематично доять.
2. Тих, хто пізно звернувся, але цих ми спасаємо методом «душевної» розмови з контролюючими керівниками (це не мольба, а лагідна розмова типу «ну ви ж розумна людина, для чого вам пікети з прапорами, відповідати на кляузи наші в прокуратуру, Президенту) або через суд.
3. Тих, хто нагло і безпардонно зловживає і попався на негарних речах. Тут ми умиваємо руки.
Ви скажете, що ми нічого не придумали, це роблять багато хто. Але це лише перший крок. Другий крок - по кожному факту незаконних перевірок іде серія кляуз в усі інстанції. Причому ми ставимо це питання на контроль і висвітлюємо хід цих справ через пресу. В результаті ощасливлений чиновник довго бігає та виправдовується (можливо не «безвозмездно») в різних інстанціях.
Тому не дивно, що з такими дурнями як ми ніхто розумний зв’язуватись не хоче. Тому нас не чіпають. А ми й не ображаємось. А так як ми виховані люди і не хочемо, щоб розумні люди «оконфузились», то в кожного на робочому місці (в т.ч. машинах ) висить емблема «Край».
Про те, як ми працюємо в різних радах та проводимо круглі столи розповідати не буду. Щодо співпраці з іншими організаціями, то практично два роки ми були як окремий партизанський загін. Але ми усвідомлювали що самі ми ситуацію не виправимо і комунізм (чи то капіталізм) в окремо взятому районі не побудуєш. Ми поступово знайшли кілька організацій в нашій та сусідніх областях і без будь-яких меморандумів, з’їздів і іншої бюрократії вирішили допомагати один одному. Дехто відсіявся, а з деким ми настільки здружились, що зараз вже прийшли до того, що створили громадське об’єднання «Край». Зараз розбудовуємо осередки в районах.
Які форми взаємодопомоги між організаціями - інформаційна підтримка, обмін досвідом, спільні акції. - асоційоване членство - що означає:
1.Що кожен наш підприємець отримає допомогу в іншому місті, де є наші друзі.
2. Ми можемо виступати від імені один одного (за попередньою згодою)
Окрім захисту у нас широко розвинене благодійництво - особливості
1. Виключно добровільна справа
2. Виключно адресна допомога
3. Виключно через «Край», з обов’язковою згадкою всіх учасників.
4. Частіше всього допомогу надають самі підприємці конкретній особі і повідомляють секретарю.
Що ми виграли - якщо раніше до нас ходили професійні прохачі, в тому числі від влади, а потім мери вішали собі ордени, «мало імущі» їм руки цілували, а нас вважали злодюгами, то зараз вони знають, хто їх справжні благодійники. А владу ми посилаємо в… Край.
Крім того в нас створений тур-клуб, п’ятий рік діє літній сімейний табір на озерах (своєрідна анархічна комуна), третій рік виступаємо спонсорами байкарського зльоту, та так, що скоро всі стануть байкерами, а місцеві байкери краянами.
Перелік наших перемог не буду перераховувати, лише наведу один приклад в м.Нетішин. Мера, який намагався навести свої порядки та позбавити сотні підприємців робочих місць, ми протягом 2008-2009 р. затероризували мітингами, зверненнями в різні інстанції, зверненнями в суд, блокуваннями роботи сесії, прес-конференціями та публікаціями в центральних та регіональних ЗМІ, в тому числі на форумі бізнес і влада - партнери, провели збори по ініціюванню референдуму про відставку міського голови, зібрали підписи про відставку. Зрозуміло, що залучали й жителів міста та допомагали іншим ображеним.
В результаті міський голова отримав три з половиною роки позбавлення волі. Правда поки що на волі, бо подав апеляцію.
ПРИЇДЕМО Й ДО ВАС (ЯКЩО ВИ ПРИЇДЕТЕ ДО НАС)
Думаю поки що досить. Дякую всім, хто дочитав цю ахінею до кінця. Будемо вдячні, якщо ви поділитесь своїм досвідом. А там дивись, хто знає. Може й почнемо співпрацювати. Ми вже багато де були, якщо не дай бог біда, приїдемо й до вас (якщо ви приїдете до нас).
З повагою Супрунюк О.О.
голова ради Хмельницької обласної ГОТП «Край».
Джерело: сайт «Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України».
Фото з сайту «Товариства підприємців «Край»
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
Ще нема
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.