| Громада • Інше | 20.06.10 р. |
ЦЕ ПОТРІБНО НЕ МЕРТВИМ
Могили – священні місця, бо ж кажуть, що людина живе доти, поки жива про неї пам’ять. З огляду на це варто оцінювати й роботу краєзнавців, пошуковців, слідопитів – а особливо, коли вони своїми стараннями встановлюють й імена загиблих, роблять могили небезіменними, як, наприклад, Зіновій Євницький – керівник Музею школи №4 у Ківерцях.
Читачі зі мною погодяться, звичайно, коли йдеться про місця захоронення періоду Другої світової війни. Але хотілося б тему дещо розширити. Справа в тім, що земля наша полита не лише кров’ю її захисників, а й тих, хто прийшов до нас з мечем, а ще й тих, кого радянська влада вважала ворогом на своїй, батьківській землі.
Наших солдатів та офіцерів з їх приходом в Німеччину також, мабуть, ненавиділи, але з часом зрозуміли: ці люди визволили їх з-під коричневого фашизму! Зрозуміли, що Гітлер – злочинець. І меморіали на честь тих, хто загинув на німецькій землі, доглянуті, як і належить у цивілізованому світі.
Мене не дивує, що у пошуках місць захоронення земляків до нас приїжджають німці, австрійці, поляки… Згадую про тих, з ким зустрічався особисто, зокрема в Любешівському районі. Саме там, в селі Деревок, побіля церкви збереглося кладовище, де хоронили в 1916 році вояків-німців, їх союзників австрійців, угорців. В 20-ті роки польська влада огородила цвинтар цегляним муром, там були встановлені надгробки. Це вже в повоєнний час кладовище заросло, надписи легко читаються (їх я ще й скопіював), а «істребки» до того ж окремі надгробки вирвали і поносили до хати якоїсь Мані, де у них був «штаб», щоб зробити його «фортецею» з допомогою надмогильних плит, захистком від повстанців.
Але я – про Ківерці. Виявляється (і це розповів мені місцевий старожил П.), у місті теж було кладовище «угорське» з часів Брусилівського прориву. В Ромашківці кладовище російських воїнів знають усі – а в Ківерцях де угорське було? У тих місцях, де нині лісгосп, його колишня їдальня… А надгробки, можна здогадуватися, пішли у фундамент якихось будівель! Хоч би пам’ятний знак встановили! Знесли – і з кінцями.
А мобілізовані до Вермахту німці – хіба усі вони були фашистами? І загинули в Ківерцях, коли ворога виганяли з міста в 1944 році, мабуть, на його західній околиці…
З. М. Євницький знає про це і каже, що трупи їх просто зарили. А гість редакції П. повідомляє, заради чого і зайшов до нас, що кладовище те, нехай, - можливо, й невпорядковане, - знесли, а на тому місці побудували… «знаменитий» «Дубок». На чиїхось кістках! І така ще подробиця щодо цього місця поховання: воно було ніби обнесене ровом, а сама спільна могила піднімалася над рівнем землі.
То чи не варто відоме нині про забуті, знищені могили повідомити хоча б у представництва Австрії, Німеччини?!
Фашистська влада розправлялася і з українським національним підпіллям. Старожилам і, наскільки я чув від батька, дітей тих, кого знищила та влада, місцем їх поховання була територія десь в районі обозного заводу, смолярні, яка була у північній частині міста. Сподіваюся, що місце те знайти, позначити якимось пам’ятним знаком – справа честі уже нинішньої влади, лежать бо там ті, кого фашисти звинуватили в опорі їх «новому порядку», в намірі чи уже в переході до лав УПА. Ще є надія їх імена й встановити!
Справді, це потрібно не мертвим – це потрібно живим. І заради науки на майбутнє! А мертвих земля давно вже примирила.
Валеріан ТИНЧУК.
Джерело: "Вільним шляхом" від 19.06.10 р.
Коментарі
20/06/10
Колись мій дідуля розказував ,як їх молодих хлопців після війни напрявляли в місцевий парк перезахоронювати наших солдатів в парку,він був весь переритий окопами та землян-ками, а де гарантія що їх всіх перезахороними,а ми там ходимо ,святкуємо різні свята.Взагалі то дану тему треба розширити, написати де колись була лікарня,гестапо в роки війни , історія міста не розкрита .А то вже надоїми депутати з їхніми 100грн.
Korney
30/06/10
Біля столової ще зберігся один камінь закопаний і ледве видніючий поміж дерев, і кілька плиточок маленької загорожі навпроти дверей в колишню їдальню зі сторони дороги. Принаймні це було раніше, не знаю чи зберіглося до наших днів, а зараз там дітлахи грають у футбол і навіть не задумуються...
Мешканець
30/06/10
Я звичайно поважаю память про загиблих у ВВВ та й просто померлих людей, але якщо задуматись, то майже на кожному квадратному метрі нашої неньки України хтось похований. Шукати і перепоховувати ті тіла ніхто не буде, а жити потібно.
Василь
19/11/11
Закинули тему(
Т.Ткаченко
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.