| Громада • Зроблено | 15.08.13 р. |
ТУРОВСЬКА: «У мене складається враження,
що у місті немає взагалі ніякої влади»
«НЕХАЙ ЗНАЮТЬ УСІ НАЧАЛЬНИКИ: ТУРОВСЬКА ЩЕ НЕ ВМЕРЛА - І СПОКОЮ НЕ ДАСТЬ НІКОМУ!» (газета «Волинь» від 15 серпня 2013 року).
76-річна жителька Ківерців Марія Туровська (на фото) змусила владу відремонтувати одну з вулиць свого міста...
У свої поважні роки Марія Олексіївна стала зіркою інтернету як людина, яка змогла «вибити» 200 тисяч гривень із державного бюджету на ремонт однієї з вулиць у районному центрі. Тривалий час ця дорога перебувала у жахливому стані - після дощу глина на ній розкисала настільки, що неможливо було ні пройти, ні проїхати. Але після втручання Марії Туровської справа зрушила з мертвої точки. Наразі на вулиці Пархоменка вже зроблено щебеневе покриття, потрібно ще поставити труби для водовідведення. Дізнавшись про цей факт, ми вирішили познайомилися з наполегливою пенсіонеркою.
«Я ЛЮДИНА ПРОТИВНА, АЛЕ ВОЮЮ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
І НІКОМУ СПУСКУ НЕ ДАЮ»
Як виявилося, Марія Олексіївна у Ківерцях - особа знана й авторитетна. Це не дивно, адже за своє життя пройшла серйозну школу роботи на керівних посадах, кілька років навіть очолювала Ківерцівську міську раду. Відтак добре вивчила всі «коридори влади» і те, в які двері у них потрібно стукати. Про себе пані Марія каже відверто: «Я людина противна, але воюю за справедливість і нікому спуску не дам».
Уродженка Одещини, Марія Туровська потрапила на Волинь у 1956 році після закінчення Ленінградської фінансової академії. Молоду випускницю привабила насамперед чарівна волинська природа, а також думка про те, що буде працювати на батьківщині знаменитої Лесі Українки. Трудовий шлях розпочала у Колках, далі був Любешів, потім - кредитний відділ банку в Ківерцях, державна страхова компанія - всюди на керівних посадах. Не дивно, що саме їй у 1980 році запропонували очолити міську раду. Від пропозиції Марія Олексіївна спершу категорично відмовилася, бо ж ніколи не була господарником. А потім подумала-подумала і погодилася. Як виявилося згодом - вчинила правильно, оскільки пропрацювала міським головою аж дві каденції.
У радянські часи Ківерці були зеленим, затишним містом, що активно розросталося та розбудовувалося, переважно - за рахунок житла для працівників місцевих підприємств. Навіть на республіканських змаганнях у 1982 році серед 37 міст районного підпорядкування з різних областей України саме Ківерці за всіма показниками зайняли перше місце.
- На підготовку до змагань нам дали п'ять місяців. Ми провели величезну роботу. Оглянути місто приїжджала комісія із 35 представників. Перевіряючих вразили наші зелені вулиці, гарні паркани, добротні дороги з тротуарами, впорядкований парк, стадіон. Виробничі показники всіх підприємств тоді також були на висоті, - з гордістю і нотками смутку водночас згадує колишній керівник міста.
ТРОТУАРИ РОЗІБРАЛИ, ШКОЛУ РОЗВАЛИЛИ…
А от про те, що відбувалося у Ківерцях після проголошення Незалежності, пані Марія не може говорити спокійно. Вона досі ніяк не збагне, що ж сталося з людьми у 1990-х роках, коли розпочався загальний занепад у країні. Так, були проблеми в економіці, зупинилися заводи і комбінати, але життя ж тривало! Чому тоді дехто почав знімати бетонну бруківку з вулиць і класти її у своїх дворах? Таким чином зникли тротуари з вулиці Ковельської, Паркової і десятка інших. Ніби ж війни не було і катаклізмів ніяких, а в місті настала розруха. Куди дивилася міська рада? Чому не питала з тих злодійкуватих господарів, як вони посміли розкрадати громадське добро? Про все це говорила прямо в очі міському керівництву, бо з власного досвіду знала, що міський голова несе відповідальність за все, що робиться в місті.
- Я тоді сказала одному керівникові про це, а він мені: «Може, ви ще захочете, щоб я хмари над містом розганяв?». Отакі прийшли «господарники». Чи ж варто тоді дивуватися городянам, які колись любили свої Ківерці, а тепер каналізацію виводять на дорогу? - обурюється Марія Олексіївна. - Чесно кажучи, у мене складається враження, що у місті немає взагалі ніякої влади. От, наприклад, недобудована перша школа. Її проект розроблявся ще при мені. Це мав бути гарний, просторий навчальний заклад. Але збудували два поверхи і покинули, а люди їх по цеглині і розібрали. Я вважаю це злочином проти міста і дітей. З кого за нього спитати?.. Або будинок п'ятиповерховий, який стояв за лікарнею і, зрештою, завалився. Чому його не віддали жителям міста, щоб довели до пуття, а не дочекалися, поки рухнув? А що зробили із садочками? Невже думали, що в місті більше не будуть народжуватися дітки? В центрі ж був садочок недобудований, на 90 відсотків зроблений, а його продали за копійки і ні в кого питань не виникає. Зате нещодавно у місті збиралися перейменовувати 15 вулиць. Невже це зараз найбільша проблема? Хіба нормально, коли вулиця з новою назвою, а болото на ній — по коліна? Тому хочу запропонувати міським депутатам і всім радикальним революціонерам: давайте гуртом спочатку наведемо порядок, а тоді вже будемо перейменовувати.
«НЕ МОЖУ ПРОЙТИ МИМО, КОЛИ ЩОСЬ НЕ ТАК, ЯК ТРЕБА»
Починаючи з 2009 року Марія Олексіївна взялася писати листи в різні інстанції з проханням зробити тверде покриття на вулиці Пархоменка. Кожного разу на свої звернення отримувала відписки.
- Мені весь час повідомляли: «Вулиця незабаром буде включена в план», - каже. - І так тривало до 2013–го року.
Хтось інший давно би опустив руки, але тільки не Марія Туровська. Після чергового візиту до губернатора з приводу ремонту нарешті добилася розпорядження голови облдержадміністрації про виділення з державного бюджету 200 тисяч гривень на облаштування цієї вулиці. На прохання Марії Олексіївни проектний інститут швидко виготовив технічну документацію.
- Дорожники пообіцяли мені закінчити через тиждень. Якщо не зроблять, 19 серпня знову поїду на прийом до Бориса Клімчука, - Марія Олексіївна налаштована рішуче. - У Ківерцях є небайдужі люди. Вони вболівають за благоустрій міста. Наприклад, підприємець Олександр Кропивський взявся облаштувати вулицю Заводську і ще один провулок. Я знаю, що він людина слова і свою обіцянку обов'язково виконає, - переконана Марія Туровська. - Нехай знають всі начальники і депутати: Туровська ще не вмерла, і спокою не буде нікому. Така вже я є - не можу пройти, коли поряд щось не так, як треба, - сказала на завершення нашої розмови ця небайдужа громадянка і патріотка свого міста.
Кость ГАРБАРЧУК.
Джерело: газета «Волинь».
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
16/08/13
А чому Туровська не розкаже як будучи головою міської ради xxxxx xxxxxx xxxxxxxx xxxxxxxx xxxxxx xxxx,і це чим вона хвалитьсь то неправда.А кошти які забрали на ремонт вул.Пархоменка передбачалися на ремонт іншої вулиці міста.
Петро Козак
Володимир Дужич: що, зручно отак анонімненько паплюжити? Маєте, що сказати, то говоріть відкрито. І, до того ж, кошти на ремонт Пархоменка не забрані з інших вулиць міста, а отримані зверху до запланованих міською радою на 2013 рік (перепитав у міськраді).
Коли вже навчимося хоч за добро, платити добром.
31/08/13
Правильно стара робить!
Розслабилась влада, тихенько сидять біля корита, їх ніхто не чипає, жизнь - малина! Треба бабло вибивати, ходити до них, надоїдати, і не тількі одній Торовській а і всім не байдужим до Ківерець.
Дід Іван
18/08/13
А де поділись плити з меморіалу.Скільки можна було б зробити тротуарів.А де поділись бордюри з вулиці Незалежності після проведеня каналізаціі.То може замість Жгутова Туровську.
Ківерчанин
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.