| Інше | 9.07.11 р. |
УСЕ ЗНАЙОМЕ, УСЕ РІДНЕ
Якось на одній із традиційних шкільних зустрічей із випускниками у Ківерцівській районній гімназії стався конфуз: колишні учні, які прийшли на свято майже усім класом, не знайшли у актовому залі столика із написом «’71 рік випуску». Молоді організатори зустрічі навіть не очікували, що на свято можуть завітати ті, хто так давно покинув школу (це не було ювілейною датою), до того ж у такій великій кількості. Помилку, звісно, швидко виправили, а слова захоплення дружнім і згуртованим колективом довелося чути не один раз.
Щодесять років, за домовленістю на випускному балі, збираються разом завжди молоді душею колишні однокласники, а позаминулої суботи, 25 червня, вони відзначили 40-річчя випуску зі школи. Щирі слова вдячності дирекції гімназії за запрошення та чудово організоване свято. «Школа пахне добром. Хоч оновлена, набагато красивіша, але в ній усе знайоме, усе наше, рідне. Милують погляд каштани, які ми садили… », - згадує колишня випускниця Наталія Степанюк. Багатьох з тих, хто був частиною чудового колективу, на жаль, уже не має в живих - Бойка Леоніда, Карпук Світлани, Карпук Юлі, Макашової Валі, Худова Віті, військовослужбовця Батіщева Сергія, який загинув у Росії. Їх світлу пам’ять вшанували по закінченні офіційної частини: разом з нинішнім директором гімназії Дмитром Івановичем Шевчуком та вчителькою російської мови Анною Іванівною Підгірною відвідали могили покійних вчителів та однокласників у Ківерцях, Гаразджі та Прилуцьку.
Вечір приємних спогадів, щирих розмов, улюблених пісень… Здається, якими були, такими й залишились. Чи то шкільні вогники, чи збір макулатури, металолому, суботники – завжди і у всьому прагнули бути першими, тому з гордістю згадують заслужену поїздку за результатами практики з трудового навчання після 9 класу усім класом на Світязь разом із першою вчителькою Марією Василівною Конюшко; паради, на яких завжди злітали ракети, завдяки їхньому Славіку Єндрущаку, котрий успішно займався ракетобудуванням на авіагуртку під керівництвом Макаревича Анатолія Борисовича, вчителя трудового навчання. «Прогулювати уроки теж уміли», - зізнаються щиро, згадуючи фізику і свої стрибки через вікно (1 поверх).
За словами колишніх учнів, вчителя фізики, покійного Савона Івана Пилиповича, вони любили і поважали, та контрольні завжди намагались відкладати. Очевидно, що свою згуртованість клас показував не лише в радості, а й в біді: свого часу вони усі разом зібрали кошти на операцію однокласниці Макашової Валі.
Усі вони - колишні піонери, жовтенята, комсомольці – тепер самореалізовані особистості, порядні, заміжні й одружені, щасливі дідусі й бабусі, для яких найбільшим щастям є їх онуки.
Прощаючись та проводжаючи о 6 ранку на автобус до Чернівців колишню однокласницю, усі вирішили зустрітись того 1 вересня, коли буде 50 років, як вони пішли у перший клас, адже цього так хотіла колись їх покійна Дунаєва Юля…
Багато щасливих, теплих і радісних зустрічей вам!
Розмовляла Інна БАТЕНЧУК.
Джерело: "Вільним шляхом" від 9.07.11 р.
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
Ще нема
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.