| Новини • 19-03-12 р. |
Перегляди: Today_and_all_counter |
Іван Мазепа – Людина, Політик, Легенда
20 березня 1639 року у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області) народився видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII – поч. XVIII ст., гетьман України Іван Мазепа.Іван Степанович належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво- Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов.
Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
З самого початку свого гетьманування Іван Мазепа виявив себе як великий покровитель і меценат національної культури, мистецтва, науки, православної церкви. Певною мірою він продовжував традицію, закладену в першій чверті XVII ст. козацьким гетьманом Петром Конашевичем Сагайдачним, який свою полководницьку та державну діяльність поєднував з активною підтримкою розвитку освіти й науки. Всякими способами Мазепа допомагав, сприяв розвитку освіти в Україні. У Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і навіть селах фундував школи, бурси й шпиталі, наділяв маєтностями українські монастирі, котрі на той час були вогнищами просвіти завдяки власним школам і друкарням. Мазепа взяв під свою опіку Києво-Могилянську академію, дбав про її розвиток, щедро обдарував її маєтностями.
Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а також використовуючи військовий скарб, близько 20 церков. Різні за виконанням, величні, розкішні споруди водночас мають і спільні риси, названі мистецтвознавцями «Мазепиним барокко». Не тільки талант будівничого, а, можливо, й витончений художній смак гетьмана втілилися в цих церквах. Він відновив Києво-Печерську лавру, обніс її монументальною камґяною стіною, поставив дві гарні брами (Економічну й так звану Святу) з церквами над ними.
Після Петра Могили гетьман Іван Мазепа своїм коштом знову обновив Софійський собор і побудував Софійську дзвіницю, яка збереглася до нашого часу. В Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 р. нову величаву церкву св. Миколая (у 1831 р. була обернена у військовий собор). Поставив Мазепа також велику церкву Вознесіння в Переяславі, яку згадував у своїх творах Тарас Шевченко.
Імґя Мазепи набуло розголосу навіть на Сході, де він став відомим саме через те, що робив дорогоцінні дари. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі переслав срібну плиту, художньо вироблену, з гравіюванням, очевидно італійського майстра, яку використовували замість антимінса. На його ж кошти був надрукований арабський переклад Євангелія.
Жодного українського гетьмана не славили так сучасники, як Мазепу — видатного протектора українського культурного й духовного життя. Нікому з гетьманів не було присвячено стільки панегіриків, поем і драм. В Україні статті про Івана Мазепу, в яких робляться спроби обґєктивно висвітлити життєвий шлях цього видатного діяча й водночас неоднозначну постать нашої історії, почали зґявлятися з 1988 р. І все ж деякі автори досі не скинули з очей імперської полуди, над ними ще тяжіє хибний марксистсько-ленінський постулат, згідно з яким «класова боротьба є рушійною силою розвитку суспільства».
Гетьман Іван Мазепа опікувався не тільки культурою, а й розвитком економіки, промислами, мануфактурним виробництвом. Під проводом його уряду старшина й козаки розвивали промисловість України. Тільки в Стародубському полку в часи Мазепи існувало дванадцять буд для випалювання поташу, а на Чернігівщині одинадцять гут виробляли скло, діяло дванадцять паперових фабрик. По всій Гетьманщині поширилося керамічне виробництво, а ткацтво набуло характеру організованого фабричного виробництва полотна, сукна, шовку, козацьких пасів, плахт, килимів. Водяні млини, що були джерелом дешевої енергії, обслуговували паперні, гути, валюші-ступи для биття сукна, керамічні майстерні, лісопильні заводи.
Як відомо, погляди на діяльність Івана Мазепи дуже сильно розходяться. Одні називають Мазепу героєм, інші звинувачують його у зраді. Але зраді кому-українському народу чи Московії? Різні люди сприймають поняття "герой" по – різному; великою мірою це повґязано з відмінністю політичних переконань. Чому російські історики та політики звинувачують Мазепу у зраді і разом з тим замовчують факти жорстокості Петра І та свавілля російської царської влади? Тому, що принижувати гідність Мазепи вигідно Росії, адже гетьман, як відомо, спрямовував свою державницьку політику на усамостійнення України від Росії і саме в умовах сьогодення я розумію його вибір…
Іван Мазепа все життя прожив ідеєю про визволення свого краю та народу від царського деспотизму й шукав собі союзників. Знаючи ставлення російського уряду до країни, Іван Мазепа намагався використати свій вплив на Петра І і зв’язки з московськими можновладцями для збереження прав і вольностей Гетьманщини. Але у перші роки Північної війни (1700-1728рр.) посилилося гноблення українського народу царським урядом. Мазепа розмірковував над тим, що ж буде, коли переможе король шведський, і що чекатиме наш народ при перемозі царя російського. Обидві перспективи непривабливі. Тому він вирішує стати на сторону Швеції, щоб потім здобути кращої долі для України.
Звідси випливають такі висновки, що усвідомлення героїчності та суспільної корисності постаті Івана Мазепи в українській історії має допомагати як нам правильно діяти. Ми повинні позбутися радянських стереотипів, які обтяжують нас. Для цього українцям, і в першу чергу молоді, потрібно більше спілкуватися рідною, українською мовою, як писав Тарас Шевченко: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь." Потрібно також брати участь в діяльності патріотичних організацій, більше цікавитися громадськими справами, бо, якщо ми будемо жити за принципом "моя хата скраю", то в такому випадку Україна ризикує стати колонією…
Богдан Сурмик,
ВО "Свобода."
| Архів новин |
- 2017 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень
- 2016 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2015 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2014 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2013 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2012 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2011 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2010 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2009 рік: грудень
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
-
- ВКонтакте
-
Ще нема
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.