Ніч у Луцькому замку
Славетний замок князя Любарта, твердиня Галицько-Волинської землі, вже втретє приймав у своїх стінах мистецьку акцію «Ніч у Луцькому замку».
З 28 на 29 червня тут за володарку була ніч, під її серпанковим покровом відбувалися чарівні, містерійні дійства з подихом європейської історії.
Встелені бруківкою вулиці старого Лучеська кишіли від людей, та усі рухалися в одному напрямку – до замкової площі, мета на всіх теж одна – штурм древнього замку Любарта. Звичайно, воювати ніхто не збирався, штурмом брали гарний настрій та позитивні емоції. Уже перед в’їздною брамою вишикувалася колона охочих зануритись у атмосферу свята, та «зайцями» не пускали нікого. Організатори ретельно перевіряли квитки, коштували які немало - небагато – 80 національних одиниць. Під мурами поважно розташувалися лицарі, ну чім не воїни середньовічного війська, що відпочивають після тяжкого бою?! Тільки зайшовши в двір замку праворуч, помічаю сад скульптур епохи Античності, Відродження та Ренесансу. Цікаво, звідки вони тут, бо ж не пам’ятається таких в архітектурі цитаделі, придивляюсь уважніше – поволі рухаються, мить – і знову застигають у кам’яній позі. Так це ж театр «живих» скульптур із Євпаторії! В повітрі витає дух минулого, час і простір впізнаються крізь призму часів великого Любарта, звитяжних воєн, запальних танців та пісень. Створити настрій цієї доби допомагають учасники клубів історичної реконструкції «Аквітанія» та «Святий Грааль» (м. Луцьк), котрі вбрані в старовинні строї гуляють стежками замку, влаштовують середньовічні розваги.
Наближається 22 година, небо над нами потрохи пеленають чари ночі, учасники арт-шоу готуються до містерії «З’їзд монархів». Ще хвилина і в оточенні мавок у розкішних трав’яних вінках, під колиску їхніх пісень, в королівській мантії з’являється міський голова Богдан Шиба. Крізь живий коридор зі спраглого до видовищ люду він поважно, наче і справді князь, рухається до сцени. Оплески! Феєричне дійство відкриває блазень, по черзі запрошує на підмостки монархів – ті усміхаються, вклоняються – усе як має бути.
Вхідна брама не замикається ні на мить, пропускаючи в середину все нових і нових відвідувачів. Давня музика, танці, гамір, передзвін голосів, таємничі лампадки на стінах замку – відчуваєте смак середньовічного свята?! Обабіч стежин розташувалися ремісники, хочеш вони намалюють твій портрет, а хочеш – карикатуру, ковалі тут же скують підкову на щастя. Тут і глиняний посуд, і скляні підсвічники, і, неймовірної краси, вироби з сіна. Кілька хвилин і дівчата вправними пальчиками сплетуть вам віночок, або ж корону – дарма, що з сіна, в цю ніч воно дорожче від золота. Сьогодні можна легко забути про дієту та фігуру, бо ж звідусіль долинають аромати копченого та печеного, найкращі кафе та ресторани міста представляють страви за давніми рецептами, фішка свята – печене порося. Впродовж ночі тривають екскурсії підземеллям, де театр «Гармидер» влаштовує виставу «У темряві», на вежі замку відбувається дійство «Таємниця соколиної вежі». Закохані мають шанс на романтичну прогулянку вулицями нічного міста у кінних фаетонах. Про те, що нині ХХІ століття, нагадує лише величезний екран, кілька електричних ліхтарів та сцена.
До речі, про сцену – там уже в самому розпалі «хороводи» у виконанні театру старовинного танцю «Джойссанс». Деякі глядачі, в захопленні від побаченого, самі починають рухатися в такт музиці, відтворюючи па доби Відродження. Згодом публіку розважає славними мелодіями фольк-гурт «Рун», композиції у їхньому виконанні відбивались кожною нотою у серцях оточуючих, додавали святу присмаку європейської історії. Північ замок зустрічає під спалахи полум’яних язиків, якими вправно жонглюють актори театру вогню «Проти ночі». П’ять парубків з київського театру давньої музики «Хорея козацька», за допомогою автентичних мелодій, переносять оточуючих у світ гетьманської звитяги, козацької волі, духовного багатства. Щеміли струни кобзи, співали козаки тужливих пісень.
Невблаганний хронос стрімко летів вперед, над замком панувала ейфорія ночі, біля сцени скупчувалося все більше люду, адже лишались лічені хвилини до родзинки арт-шоу – виступу Славка Вакарчука з проектом «Вночі». Дехто починає штовхатися, хтось уже й свариться за «місце під сонцем», хоча більшість в очікуванні поглядає на годинники. На сцені починають клопотатися музиканти з команди Вакарчука. Натовп заводиться, лунають непоодинокі вигуки: «Слава, Слава!», «Славко, виходь!». Однак присутніх чекає ще одне дійство – колекція одягу А. Дідух «Лісова пісня». І ось нарешті, нарешті, нарешті виходить Святослав Вакарчук, публіка просто зривається, вигуки, аплодисменти, шквал емоцій. Майже дві години музиканти тішили глядачів, виконували композиції з проекту «Вночі», який представляє трохи незвичну музику для «Океану Ельзи», з вкрапленнями етно-мелодій, але таку ж душевну. На радість всім заспівали і старих добрих пісень, особливо бадьоро публіка сприйняла хіт минулих років «Холодно». Стовідсоткова віддача музикантів, драйв, запал, потужна енергетика – ось як можна описати те, що відбувалося на сцені. Але усе хороше має здатність закінчуватися, закінчився і виступ. Та соліст «Океану Ельзи» пообіцяв повернутися разом з гуртом наприкінці весни із новим альбомом, вихід якого запланований на лютий наступного року. Добігала кінця і ніч, над вежами народжувався рожевощокий світанок, арт-шоу «Ніч у Луцькому замку» – відбулося! Пролетіло крізь душі відвідувачів, певно добряче наслідило, лишаючи жменю спогадів. Ну що ж, Вічний страже Волині, втаємничений в магію ночі, до наступного року!
Ольга УРИНА.
"Вільним шляхом" від 4.07.09р.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Повідомлення перед публікацією модеруються, тому писати образи і нісенітниці нема сенсу, а розміщення відбувається з деякою затримкою. Повідомлення з некоректним підписом (на зразок "Я" чи ":-)") не проходять.