Розповідь-епопея про поїздку на етнофестиваль «Підкамінь-2008»
САМ ФЕСТ…
Все, що є Етно, і все, що є фестиваль, – то все «Підкамінь». Там добре було всім. Народ всілякий – який тільки. І «чорні», і готи, і націоналісти, і попсові (як я), і хіпі, і…і всі, хто любить музику, танці, пиво, намети і сало смажене на вогнищі.
ТИМ ЧАСОМ НАС РОЗВАЖАЛИ:
«ВВ», «Русичі», «Юркеш», «Бурдон», «Сонцекльош», «Вій», «Дримба ДаДзига», «Дивні», «Перкалаба», «Мертвий півень».
А ХІБА ТО ВІДПОЧИНОК У ХАОСІ? ТАК!!!
Хто там був, той збрехати не дасть, що стільки приємного бруду більш ніде не буває. Під ногами, на ногах, на всьому тілі глина-глина-глина. За три дні фесту вона стала настільки вим’ята, витоптана, настільки приємна, що хотілося глечики з неї ліпити.
Це дійсно активний, драйвовий і просто кльовий відпочинок поміж народу, який любить життя і свободу.
У ПРОСТОРІ БЕЗ ЧАСУ…
Коли я запитала у хлопчини з сусіднього намету, яка нині година, то він мені відповів, що тут часу немає, тут є тільки простір.
ОЙ, ПОГОДА-ПОГОДА. ДОЩ
А погода - то погода, ніби солов’їна пісня,…лилася…дощем. Плакати хотілось. Але тільки до того, як поставили намет.
А НАМЕТ МИ СТАВИЛИ…
А намет ми ставили під дощем. І не просто ставили!!! Спочатку знайшли найсухіше місце, тобто саму мілку калюжу. Вимостили гілочками і сіном так, щоб добре було спати. Тоді попросили, щоби друзі потримали верхній тент над нами (все ще йде дощ), доки ми з коханим встановимо внутрішній намет. Намет поставили. Обкопали. Гарно. І дощ перестав. Більше його не було.
ЛЮДИ ГОВОРЯТЬ, ЩО ЇСТИ – ЦЕ СВИНЯЧЕ ДІЛО, ТИМ БІЛЬШ НА ФЕСТИВАЛІ
Але ми їли. Спочатку поночі їли бутерброди. Вранці встали. Хлопці варять суп. Ура. Це круто і дуже обнадійливо. Вийшла каша-муська на смак, як мило. Доки їли, доти думали: звідкіля ж там смак мила? Так і не придумали. Проте наїлися. Хлопці - супу, а я - смаженого на вогні сала з цибулею. Ням & ням. А потім більше нічого цікавого. Картопля печена у фользі з шматочком сала всередині, чай з молоком і з цукерками, і таке іншеO
ДОРОГА БЕЗ ПРИГОД – НЕ ДОРОГА
Поїхали ми туди в суботу і фестивалили до понеділка. Як дістатись того місця? Немає проблем! Сто з лишнім кими. Можна їхати поїздом, автобусом, власним авто - кому як зручно. А от виїхати звідтіля O!!! Тут треба мати щастя-везіння. Головне дістатися Бродів, бо там вже цивілізація, є зв’язок зі світом. А до Бродів?! Ми їхали автоп’ятками, кіньми (на возі зо два км), попутками (а всього то 20 км). Чому не автобусом і не маршруткою? Бо бажаючих поїхати додому, на роботу (як-ні-як важкий день понеділок) було багато, д-у-ж-е б-а-г-а-т-о. І навіть додаткових спеціальних рейсів всеодно не вистачало. Але ж ми (це я про себе, коханого і друзів) - не жертви обставин, а ковалі власної долі, власного щастя. Тому ми пішли пішки, з великою надією зупиняючи попутні авто. Три автівки таки зупинилися і почастинно довезли нашу групу до Бродів. Ура! А звідтіля на електричці і додому.
ПІДКАМІНЬ-2009…
Що вам потрібно мати для того, щоб поїхати на етнотусовку «Підкамінь-2009»:::
І Вільні вихідні.
ІІ Гроші або друга, який буде спонсором.
ІІІ Намет або друга з наметом.
ІV Карімат або бажання збирати сіно і робити з нього матрац.
V Спальник або людину, яка поділиться своїм теплом.
Ірина Солтисюк
29.07.08 р.
P.S. ТАМ ДОБРЕ!!!
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Повідомлення перед публікацією модеруються, тому писати образи і нісенітниці нема сенсу, а розміщення відбувається з деякою затримкою. Повідомлення з некоректним підписом (на зразок "Я" чи ":-)") не проходять.